Життя це дар декількох багатьом: від тих, хто знає і має, тим, хто не знає і не має
А що ж чинити цьому що приблукав
у якого поїджений міллю рукав
шрам від меча й цвіркун у вусі?
тобто – даремно що повернувся
перейшовши гори пустелі міста
змарнувавши майно й літа?
«Він вибереться, він не може не вибратися, відтепер з ним усе буде добре.» Найдивніше те, що я не помилився.
...А мене вони заразили тьмяним чаром естетики курортного способу життя, неквапливості і оголеної товариськості.
штуkа
намацальність абстракцій:
Виставка абстрактного мистецтва в Івано-Франківській галереї «Бастіон» відбувається вже одинадцятий рік поспіль. Проект акцентовано презентує творчість авторів, які обрали для себе цей мистецький напрям, та має освітню місію, адже, незважаючи на численні теоретичні праці про абстракціонізм, його розуміння є неповним.
Івано-Франківськ
23.01.20
Наше Кіно:
Людська пам'ять перекручує спогади, показує їх із вигідного ракурсу, спотворює і фантазує. І коли жертва сама зненацька розуміє, що вона – переслідувач, у цю хвилину розуміють це й глядачі. І це найцікавіший момент цього красивого фільму – істина.
Львів
19.01.20
поезія:
Висока трагічна нута від усвідомлення марності людських поривань і пафос незнищенності всього сущого, які на диво звучать в унісон, і творять феномен його поезії.
Львів
16.01.20
різдвяне:
Цьогорічні музичні перформанси роблять впевнені кроки в нову декаду: все ж ми тепер у 20-х роках! Якими вони стануть, – підуть у мультидисциплінарність, як II фестиваль «BachContemporary», чи завузяться до нішевости, а може доповняться оленячим антуражем і європеїзуються під впливом зміни дати святкувань?
Львів
15.01.20
театрознавче:
Для того, щоб спровокувати сучасне суспільство на діалог у театрі, треба знаходити належний спосіб спілкування. Телебачення його вже шукає, музика теж шукає нові шляхи. Відповідно, постдрама – це логічний етап театрального розвитку, а не протест.
Львів
14.01.20
театр:
Богдан Козак зробив з мене актора – такого собі універсального «технаря», а Алла Бабенко «поламала» ці умовні «технарські» межі, розширила мій інструментарій як актора. Щасливі ті актори, які мали можливість свого часу пройти через її режисерську майстерню.
Львів
09.01.20
літературознавство:
Йозеф Рот максимально використовує нагоду для привернення уваги центрально- і західноєвропейської публіки до українців та України, яка належить до Європи й культурно, і ментально, тож уже бодай тому вартує уваги і введення в європейський дискурс та наратив.
Львів
08.01.20
постдокуметнальний театр:
«Мої родичі та інші покидьки» – ще й добра спроба знову нагадати про те, звідки і хто ми, зревізувати список своїх «соромно», але також і спроба помислити про сучасні політичні та соціальні трансформації, вплетені, знову ж таки, в життєві історії простих людей, які поруч.
Львів
07.01.20
літературознавство:
У репортажі «Львів, місто», центральній частині триптиху, провідним мотивом обрано розмаїття краю: мов, релігій, культур, барв. Цю наскрізну думку Рот повторює в різних варіаціях.
Львів
02.01.20
режисерська опера:
Оперний театр живе змінами. Режисерська опера може позитивно вплинути не тільки на розвиток українських театрів, а й на свідомість публіки. Режисери анімують абсолютно незвичні контексти, які спонукають дискутувати, навіть про такі популярні опери, як «Кармен», «Травіата», «Богема», «Весілля Фігаро», «Севільський цирульник».
Франкфурт-на Майні
01.01.20
кінознавство:
Це приклад книжки, яка є візуальним дослідженням історії успіху вітчизняного кінематографа й того, на скільки тодішні митці були залучені в європейський контекст.
Київ
27.12.19
літературознавство:
Рот сприймає Україну як цілість, розірвану між Польщею та большевицькою Росією. Це той рідкісний випадок (у журналістській діяльності письменника буде ще один такий епізод), коли він бачить Галичину частиною України.
Львів
26.12.19
дитяча творчість:
Цей життєдайний мікросвіт починався як волонтерський проект з метою психологічної, фізичної та емоційної роботи з дітьми, батьки яких творили Революцію Гідності й борються за нашу свободу сьогодні.
Львів
23.12.19
літературознавство:
Та обставина, що Йозеф Рот народився в Галичині, де так чи так контактував з різними культурами і релігіями, вплинула на його бачення Галичини й українства. Своєю чергою європейський світ, у Берліні однаковою мірою, як у Відні, Празі чи Парижі, сприймав події з Півдня Європи та її Сходу через інтерпретації Рота як кореспондента: той формував їхнє бачення України й Галичини.
Львів
20.12.19
минуле
У кількох мовах існують два словесних означення – любити і кохати. В російській мові просто люблять усе. І друга, і собаку, і маму, і кохану жінку. А де ж відтінки? Насправді в житті все залежить не від кольорів, а від відтінків
Ця премія завжди була компромісом між примусом і творчістю, інтересами владної верхівки та культурного середовища – найчастіше однак компромісом програшним
Бюджетна криза в Мостиському повіті на зламі ХІХ-ХХ століть і практика її вирішення Галицьким сеймом
«Незалежність – це коли від народження до скону почуваєшся своїм на своїй землі. Я вірю, що колись так і буде. Бо інакше просто не варто жити». Текст 1990 року
Завдяки Євгену Нахліку ліквідовуєм ще одну купюру в 50-томному зібранні І.Франка. Цей гімн християнству, "здоровому людському інстинктові", ніяк не в'яжеться з образом Франка як активного атеїста, щоб нам втуляла радянська пропаганда.
«Мусить їм показати, народженим, і ненародженим, і мудрцям і пророкам, що там, де є він, Ірод-Тетрарх, не може й не буде іншого володаря, як тільки він сам». Оповідання Наталени Королеви («Дзвони», грудень 1934)
...все збувається: Йосиф, яскиня, ясла,
коляда збувається, сіно, свічка.
А проте лише у вертепній скрині,
до якої доступ і вхід крізь вічка,
бо насправді нема яскині. Нині
я, здається, готовий прийти з дарами,
хоч діряво в кишенях, а в небі сіро.
Тут мене ловили вітрини, брами.
Треба їхати. Може, сконає Ірод.
Не все одно, хто як говорить, яким богам молиться, які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст, не все одно, чи домінуючим є для нас Шевченко, чи Пушкін. Ні! А коли — все одно, то це значить, що все одно для нас, хто є ми самі! Це значить, що ми не нарід, а вічно принижена без всяких ідеалів чернь
Я не люблю тебе,
ненавиджу, беркуте!
За те, що в груди ти
ховаєш серце люте,
І ось блищить мій кріс,
ціль добра, вистріл певен.
. . . . . . . .
Те кулі не уйде,
як слушний час наспіє
26 грудня випадає 120 років від дня народження о. Івана Зятика, блаженного священномученика УГКЦ.
Розповідь про повернення в минуле, що досі живе у долях сучасників, виселених 1951 року на Східну Україну із Західної Бойківщини. Тих, про котрих знають та пишуть найменше
Сто років тому світ пережив черговий кінець світу, передбачений каліфорнійським астрономом на 17 грудня 1919 року. Але його пророцтво було малим пивом в порівнянні з віщуваннями Штьофлера на лютий 1524-го.
На чергову річницю уродин Михайла Старицького — його неймовірно гучний у свій час переклад Шекспірового «Гамлету» з 1882 року
До 95-ї річниці уродин вчителя, професора, вихователя, лектора, який ніколи не був нудним чи – тим більше – моралізаторським
Останній з топових альбомів 1969 року «Let It Bleed» групи Rolling Stones вийшов у світ 5 грудня півстоліття тому, і донині займає чільні позиції в рейтингах
в галичині
Історія не втомлюється навчати українців, що джерело єднання – не в ознаках ідентичності, запропонованих різноманітними національними ідеями, а сама ідентичність – лише результат того, як ми втілюємо в життя ті цінності, що стали для нас засадничими в процесі виживання
Питання просте – відповіді складні. Україна – м'яка і динамічна територія, і всі поділи тут рухливі.
Цьогорічне святкування Маланки на Івано-Франківщині та Буковині очима фотокореспондента Z.
Перш ніж вважати свою думку сформованою, ви мусите зануритись глибше і завжди маєте залишатися скептичними.
Святкування Старого Нового року в Галичині наповнене своїми давніми традиціями.
Попри усі виставки, громадську активність і пошанування, відчувалося, що Герчак дуже самотній – на недосяжній глибині його погляду чаївся біль...
Дайджест найпопулярніших текстів Z, що були опубліковані минулого року.
За примару «справедливого суспільства» людство поплатилося десятками, сотнями мільйонів трупів у XX столітті. Справедливого суспільства не буде ніколи.
Щойно «беркутівці» стали вільними, нитка розслідування розірветься. Це означає, що за вбивства на Інститутській, вірогідно, вже нікого ніколи не покарають
Кітчу і базарщині, може, врешті надійде кінець — Косівська кераміка відтепер визнана нематеріальною спадщиною людства. І ми очікуємо її нового відродження.
Держава в смартфоні: мобільні застосунки для документів, online-вибори і online-референдуми. Це класна ідея? Як далеко у наше життя можна пускати новітні технології?
Може, він і сам не знає, як поведеться під тиском світових лідерів. Можливо, він вистоїть, і ми аплодуватимемо йому стоячи. А можливо, що він не впорається, зазнає фіаско, і тоді нас чекають дуже погані часи.
Якщо хтось називає Львів культурною столицею, я буду дуже сміятися. Львів – це нетрі. Львів – це один квартал, який працює на п’яного туриста.
Призначений без конкурсу новий головний архітектор Львова розповів Z про своє бачення розвитку міста і про плани на посаді. Втім професійне середовище не покладає на нього великих надій.
Інститут "Укрзахідпроектреставрація" не дає ради з накопиченими боргами, однак пропозицію допомоги від мерії Львова сприймає як підступ з метою забрати у наукової установи приміщення.
в уkраїні
У мовній політиці головне питання пов'язане не з символами і не з атрибутами. Ми бачимо за прекрасними відсотками, що більшість українців згодні: українська мова є атрибутом державності, головним символом, урочистим моментом, при якому в нас мають зволожуватися очі і стискатися горло... Але ключове питання: чи треба при цьому нею говорити?
Сучасним людям при владі не варто буде писати в резюме «працював у Кабінеті Міністрів» чи «був народним депутатом». «Трудився піаністом у борделі» – менше встиду. Огляд подій тижня в Україні.
В умовах обмеженої видимості йде відчайдушна боротьба між тими, хто прагне побороти пустку, й тими, хто ладує в ній схеми. І поки хмари не розвіялися, вся країна залишається заручником становища.
Хто ми? Ні асфальт, ні освітлення не дадуть відповіді на це питання. І патріотизм не спрацює.
Століття співіснування з «братнім народом» підпсували наш менталітет занадто частим сподіванням на «авось». Втім, російська панацея спрацьовує далеко не завжди. Огляд подій тижня в Україні.
Ціну вкотре піднято. Ще довго ми оговтуватимемось від болю. Щиро радітимемо за звільнених, але пам'ятатимемо про зраджених.
Буває і до церкви підеш, і колядку заспіваєш – а все одно когось хочеться вбити. І роздумуєш, кого порішити другим. Огляд подій тижня в Україні.
Логіка Президента проста: немає значення, якою мовою ти розмовляєш; немає значення, на чию честь названі вулиці і кому стоятимуть пам’ятники в Україні. Головне – це заасфальтовані дороги та повний холодильник, правда ж?
Біла гарячка, на жаль, тут ні до чого. Огляд подій тижня в Україні.
Кожна радість, яка поділена, — подвоюється. Печаль, терпіння розділене стає наполовину меншим. Ми створені для того, щоби спілкуватися.
Де у питаннях державної політики, безпеки та наших зовнішніх стосунків пролягає та межа, порушивши яку нехтуємо гідністю та правами людей?
Влади забагато не буває — вирішив Президент Зеленський й продовжив розширювати свої повноваження.
Глобальне потепління у виконанні екзальтованої фрекен Тунберг кволо блякне в порівнянні з пристрастями, які вирують у вітчизняній буденності. Огляд подій тижня в Україні
Зміни у Конституцію, що їх пропонує Зеленський, можуть запустити цілий «парад суверенітетів». Країна може розпастися.
Конституційний законопроєкт про децентралізацію влади від Офісу Президента містить у собі цілий перелік загроз, включно з втратою цілісності країни.
