»Фізично Майдан для мене – це голод, холод, недосипання та обмежена кілометром територія, де міг жити і пересуватися. З часу оголошення в розшук як організатора масових заворушень, та з досвіду попередніх нападів МВС, розумів, що за мною полюють. Тим не менше, Майдан не був тюрмою. Майдан був шахтою, де ми важко працювали, аби розчистити справжні джерела нації. І це тепло та енергія, до якої ми наближалися, перекривали всі труднощі. «

»Згодом ти забуваєш, що з тобою відбулося. Заднім числом вмикається фаталізм. Здається, що все могло відбутися тільки так. Що це було кимось запрограмовано, кимось сплановано. Що “нами скористалися”, “від нас нічого не залежало”. Коли насправді від них так багато залежало. І якби не… Ми могли вже жити в Білорусі. «

»"Боротьба з корупцією" — це класичне спрощення в ситуації, яка потребує усвідомлення складності світу й, відповідно, комплексних заходів. Українці воліють простих рішень. Це наслідок частково ментальності, а частково виховання й радянської освіти. У нашому випадку йдеться ще про ображене почуття справедливості, не кажучи про силу-силенну конкретних образ мало не кожного окремого громадянина... Ненависть до "корупціонерів" вироджується в ненависть до будь-кого іншого успішнішого й заможнішого. У нас прокидаються жага розкуркулення й пафос комнезаму, хоча нинішнє покоління уявляє значення цих давніх реалій дуже приблизно. «

»Я б дуже хотів помилятися, проте здається, що Порошенко зробив уже все, що міг. І вже навряд чи зробить те, що ще міг би і мусив би. Бо за всіма ознаками, і він, і його команда заклопотані нині куди дужче збереженням влади на наступні п'ять років, аніж реформуванням країни та подоланням корупції. «