люде
Мало хто знає, що Блаженний Микола Конрад, якого Церква вважає духовним опікуном студентської молоді не лише був сумлінним душпастирем і одним з найосвіченіших українських богословів, а й полемізував із біблієзнавчих питань з Ів. Франком
17 жовтня виповнюється 105 років від дня народження священомученика УГКЦ отця Олексія Зарицького.
Цього дня 60 років тому від рук підісланого кілера загинув Лев Ребет, провідний діяч ОУН і український науковець.
10 жовтня виповнюється 145 років Миколі Грунському – людині, відомій в іпостасі визначного українського мовознавця.
Минуло 40 днів як від нас пішов відомий львівський художник-вітражист Олег Янковський.
15 років тому, 5 жовтня на 83-му році пішов з життя легендарний полковник УПА Василь Галаса.
Франко перекладає свою добу мовою художнього письма. Наскільки таке перекладання вдале (поетико-естетичний вимір) і наскільки «адекватне» (дійснісний вимір), ми зʼясовуємо ось уже сотню років.
Львівський рок 1980-х і його гібридна візія Галичини.
Найвідомішою його поезією є «Перед боями» (Before Action). Щотижневик The New Witness опублікував її 29 червня 1916 року — за 2 дні до загибелі поета...
Сьогодні не лише українці хочуть називати Євсевія Мандичевського своїм. Адже він народився у родині з українським та румунським корінням, навчався та жив у Відні.
базові теkсти
Опрацьовуючи примірники буковинських українських часописів з міжвоєнного періоду, я звернув увагу на феномен разючої злободенності багатьох із тих публікацій.
Так складалося життя українського народу обабіч Збруча, що до часів світової війни більше придніпрянців приходило постійно жити до нас, як наших "австрійців" емігрувало за Збруч. До тих, що пішли в широку Україну, належить, між іншим Дмитро Загул.
Своїми враженнями від збірки Андрія Волощака “Моя туга” (вийшла у Львові 2012 року), створеної на основі рукопису 1909–1914 рр., колись поділився Юрко Охріменко.
Щойно коли організація цеї першої території буде так переведена, тоді займемо знов дальшу частину України. Але знов тільки частину, не цілу, бо удержання ладу на цілій Україні буде переходити наші сили. По яких літах ми зорганізуємо і цю часть, і тоді підемо дальше. І так крок за кроком аж зорганізуємо цілу Україну.
До 1776. р. постійної театральної мандрівної театральної трупи у Львові, а то навіть і в Галичині, не було.
Ця стаття вийшла 110 років тому, вже в київському ЛНВ; звикло її цитують як зразок Франкової боротьби проти галицького реґіоналізму. Насправді ж Франко під діалектом розумів не галицький варіант літературної мови (яким і написана стаття), а гірські говірки цього варіанту...
Грошові знаки, видані першими урядами новонародженої Української держави, матриці, печатки, документи – все це зберігала скриня, яка під час воєнної завірюхи потрапила до Кракова, до нинішнього Національного Архіву.
Реакція галицького патріарха правописної справи, академіка ВУАН (закордонного), на «Скрипниківський правопис», а точніше на його критику Михайлом Рудницьким («Діло» 1930 року)
125 років тому головний редактор «Діла» намагався осмислити стан і завдання розбудови українського громадянського суспільства в Галичині та значення успішного розвитку цього процесу для всієї Європи.
Стаття, написана далекого 1934 року, але дивовижно співзвучна нашому часові.
бібліотеkа
Нині минає 130 років з дня народження в глибокій Таврії Олекси Синявського, творця "Норм української літературної мови", фактичного редактора "Харківського" правопису. Пропонуємо його аннотацію до проєкту цього правопису, де фактично викладається ідеологія нового проєкту
Романіст із Дніпра поставив Волинь і Галичину XIV століття в широкий міжнародний контекст.
Давній переказ середньовічної німецької легенди в перекладі Остапа Грицая — легенди, що, як зауважив Тимофій Гаврилів, так добре римується з нашими актуальними подіями
На згадку про 125-річний ювілей Степана Олексюка (літературне псевдо Тудор) — непересічного українського галицького письменника та філософа і громадського діяча лівого спрямування — пропонуємо переклад його есею з передвоєнного 1939 року
245 років тому, у серпні 1772-го Галичина на понад 140 років опинилася під владою Габсбургів. Ці неповні півтора століття нашого минулого львівські історики рік тому висвітлили у збірнику науково-популярних статей.
Анд. Чайковський, 1917 рік: «Через той час, як на Українї все благоденствувало й мовчало, ми сотворили таку наукову термінольоґію, що нею послугуємо ся всї від народньої школи до унїверситету. І коли наспіла та бажана хвиля, що з російської України опали кайдани, ми почули від київського шкільного зїзду: геть з вашим галицизмом!»
Львівська батярська проза (1929 рік): «Але чого собача кров капує!... Ні! — того він йому таки не подарує!... Він йому „дасть деки“... Капусь — це найгірша зараза в тюрмі. Чесний злодій не терпить капусів!...»
На початку засідання філологічної секції НТШ 18 березня 1904 року Іван Франко повідомив, що секретар секції Михайло Павлик зрезиґнував зі свого секретарства, а тому протоколюватиме засідання він сам. Таким чином у нас лишилися чотири протоколи, писаних рукою Франка: від 18 березня, 26 травня, 15 липня та 18 листопада 1904 року.
Після оприлюднення в 1929 році «Харківського» правопису Товариство українських журналістів у Львові скликало нараду для його обговорення, яке в цілому – за невеликим винятком штатних радянофілів – було вельми неприхильне. «Нова зоря» занотувала перебіг цієї наради, завдяки чому можна відтворити її атмосферу
Львівська батярська проза — зі збірки «Вулиця» (1936). „Ви знаєте, що це таке сподіватися? Сподіватися чогось кращого? Проти призначення і вірити в це? Знаєте, що це таке захотіти жити, маючи перед собою поперечню шибениці?“
kрай
Сенсаційні знахідки у селі Старуні 110 років тому очима газети Kurjer Stanisławowski та журналу Nowości Illustrowane.
Станиславів (нині – Івано-Франківськ) 110 років тому очима газети Kurjer Stanisławowski.
Днями в давньому надзбручанському містечку Сатанові завершилися археологічні розкопки, що тривали там ще від серпня.
Станиславів (нині – Івано-Франківськ) з околицями 110 років тому очима газети Kurjer Stanisławowski та журналу Nowości Illustrowane.
Вперше за весь час існування у місті проводять комплексні археологічні розкопки. Вони доводять, що місто значно старше, аніж вважали дотепер.
Галич і Станиславів (нині – Івано-Франківськ) 110 років тому очима газети Kurjer Stanisławowski.
Володарем Ряшева у давнину був король Данило. У 1349 р. руський город перейшов під зверхність короля Казимира ІІІ. Розбудований у XIV–XV ст. німецькими колоністами, Ряшів на ХІХ століття був повністю полонізований.
Локалізація деяких топонімів середньовічної Галичини є дискусійною. До їх числа належить літописна Лиса гора, згадана у першій чверті ХІІІ століття під час “війни за галицьку спадщину”.
Наш постійний автор-краєзнавець зробив чергове відкриття – знайшов над Збручем єврейський цвинтар-кіркут, не відомий досі нікому з дослідників юдаїки.
Станиславів (нині – Івано-Франківськ) 110 років тому – очима газети Kurjer Stanisławowski та журналу Nowości Illustrowane.
історія
21 жовтня виповнилося 70 років від дня проведення т. зв. операції «Запад» – виселення протягом одного дня десятків тисяч сімей із західних областей України до Сибіру, проведеного силами МҐБ.
19 жовтня виповнилося 30 років Товариству Лева. Від цієї назви й тепер віє чимось дивним і таємничим, а як вона сприймалась у «совковому» суспільстві 30 років тому, може уявити лише той, хто жив у тому «совку». Хоч насправді нічого таємничого в тих подіях і людях не було…
80 років тому, 15 жовтня 1937 року у Львові вийшло перше число ілюстрованого літературно-мистецького та наукового двотижневика «Напередодні».
На Верецькому перевалі відкрили меморіал розстріляним тут у 1939 році воїнам Карпатської України
Діти були як учасниками, так і жертвами у повстанській боротьбі 1944-1954 років. Доповідь історика на науковому семінарі.
У боротьбі проти УПА радянські чекісти широко використовували агентурно-бойові (або «легендовані») групи.
Боротьба з промосковськими режимами тривала від Балтійського до Чорного моря. До 75-річчя створення УПА публікуємо огляд історії європейських повоєнних антикомуністичних рухів спротиву. Підбірка АРХІВНИХ ФОТО від Інституту національної пам'яті України
Мар’ян Мудрий (ЛНУ ім. І.Франка) й автори книги «Коріння і корона. Нариси з Австро-Угорщини: доля імперії» Ярослав Шимау й Андрей Шари (Прага) розмірковують, чому виник міт «щасливої Австрії», чи мусила розпастися імперія Габсбурґів і що вона лишила нам у спадок
Чому виник міт «щасливої Австрії», чи мусіла розпастися імперія Габсбурґів і що вона лишила нам у спадок та що тепер нам робити з мітом австрійської Галичини в українському контексті — розмірковує харизматичний професор Ярослав Грицак
245 років тому війська Габсбурґів зайняли галицьку столицю.
