Усі контраверсія й напруга, кітч і драматургія зосереджені у постатях двох жінок, однаково самотніх, божевільних і прекрасних. Режисер розгортає абсурдну, але водночас притчеву оповідь, надає їй універсального звучання, поза координатами статі, місця, часу.

Вітражисти років сто тому не завжди були художниками, часто — ремісниками, майстрами. І там, де існували кластери таких спеців, вітражів і сьогодні надзвичайно багато. На жаль, нове металопластикове вікно завжди виграє битву.

Коли трапляється сюжет із «замкнутою екосистемою», увагу більше привертає не те, що відбулося, а те, що це може означати. Наприклад, що означає ця гібридна війна, яка стала невіддільною реальністю персонажів вистави і акторів?

Онлайн передбачав, що буде можливість достукатись до великої аудиторії – практично цілої 38-мільйонної України. Кількість переглядів нових музичних вистав вражає: кожна має усього від 2 до 8 тисяч глядачів…

Акторки на час перформансу прийняли роль провідників у розгалуженій системі світів: об’єктивної історії Львова та суб’єктивних історій учасників дійства. Маршрути та річки Львова (та й України загалом) наклалися на ментальні мапи глядачів – їхні страхи, мрії.

Збірка «Артерія» – цікавий приклад симбіозу сучасних технологій (використання QR-кодів як інструменту доповненої реальності поширилося й на структуру «Артерії»), поетичної майстерності й музичних інтроспекцій, котрими пронизані сторінки книжки.

Місто змінилося,  а знайоме й близьке мені життя в центрі зникло. Мій Львів — це вже історія, хоча минуло лише якихось п’ятнадцять років. Свої жанрові фотографії десятирічної давності я жартома називаю ретрофото Львова. 

Модернізм є досить специфічною архітектурою у своїй простоті: у ній все працює на Людину, навіть відсутність прикрас