Процес професійного оцифровування та аналізу творчого спадку Євгена Лисика триває. Від 16 по 22 березня генеральний директор Львівської опери Василь Вовкун, спільно із родиною майстра та академіком Любомиром Медвідем, організував фотофіксацію усіх вцілілих театральних завіс художника.

Приємним було те, що всі люди вільно спілкуються на чотирьох-п’яти мовах і могли без проблем допомогти розібратися із будь-яким лібрето. Це найбільша відмінність між Львівським оперним театром і Ліонським. Що ж до архітектури, то наш набагато красивіший!

Неможливо забути той сонячний день, проведений у Ліоні, те відчуття радості, що протягом двох місяців напередодні поїздки мотивувало готуватися до оперного фестивалю, котрий відкривав прекрасні шанси для українських співаків.

У нас ще немає тієї легкості, щоб дозволити собі бути некрасивими і, перш за все, вразливими, не зображати життя, а насправді його проживати, спостерігати за своїм говорінням та діями, саморефлексувати, бути чутливим до миті «тут і тепер», коли твоя свідомість переплітається з питаннями, які бентежать світ.

Вільно трактований історичний сюжет демонструє небезпеку поразки дипломатії перед організованою злочинністю, маніпуляцією масами, грою на почуттях героїзму на ґрунті релігійного і національного екстремізму.

У доробку сценариста Ґверри – майже сотня кіноісторій, які стали надбанням нового італійського кінематографа, однак головний сценарій, що розповідає про долю людства, став жертвою тоталітарного режиму радянської системи у 70-х роках ХХ ст.

Нашарування кіно й театру, пластики, тонкого психологізму ̶ й усе це під незмінною батутою батька, деміурга цього дійства, який коментує, розставляє акценти, задає ритм, є діджеєм на цьому острові краси та декадансу.

Фільми, серіали, мультфільми, кліпи, інсталяції та інші відеовитребеньки вимогливих і вибагливих візуалістів – тепер відкритий простір для одночасного і всеохопного погляду змушеного до ізоляції користувача інтернету.