Бібліотекарка, що ріже книжки. Звучить, ніби детектив. Однак це про мистецтво. Ірина Решетар – стрийська бібліотекарка – творить оригінальні композиції з книжок. Для цього використовує списану літературу. Одні її витворами захоплюються, інші критикують, захищаючи книжкову недоторканість. У кожному разі ці роботи не залишають байдужими.

Розмова заходить про нью-йоркську погоду. Коли Патті Сміт розповідає про сонячні дні, хочеться подумки прогулюватися місцями, де вона блукала 60 років тому. Про які вона згадувала в своїй книзі «Просто діти». Хочеться зазирнути до книгарні «Strand and Scribner’s» на Мангеттені, де вона працювала, повернути на Холл-стрит та Клінтон-стрит, чекати на зустріч з Ворголом десь біля «Фабрики» чи «Max’s Kansas City», або попрямувати до Кенсінгтонських садів.

Художник прослизає між денотатом і конотатом для відстороненого спостерігання, часто іронічного, багатошарового. Цим він підриває структуру тоталітарної мови. І тоталітарної не в тільки в політичному значенні вимірі, а в сенсі однозначності чи затертості образу.

Це той випадок, коли поезія ступає на непросту стезю нонконформізму. Частково місія поезії полягає саме у тому, аби відшукати певні межі, й порушити їх. А потім – ще раз, і ще, аж доки межі розсунуться настільки, що стане видно обрій.

Яґелло не вдається до повного занурення в думки самогубиці, не показує всіх деталей і переживань, однак впродовж всієї книги вона натякає, що завжди є дещо, що може врятувати в таких критичних ситуаціях, і це – розмова. Вона не завжди повинна бути довгою чи бурхливою, іноді просто достатньо наважитись сказати перше слово і бути почутим.

В умовах пандемії форматних метаморфозів зазнав XXVI Міжнародний фестиваль сучасної музики «Контрасти», концепція якого незмінна: представлення сучасної української музики у контексті світової та розкриття різноманітних сучасних форм, стилів, жанрів та інтерпретацій.

Жодних самоповторів, вичовганих кліше, стилістичного упізнавання з першого погляду, жодної комфортної закубленості в окресленому ареалі побутування. Присутність несподіванки простежується в кожному творі Ганни Друль.

Честь відкривати Ваґнерівський фестиваль у 2021 році прем’єрою «Летючого Голландця» отримала відома українська диригентка Оксана Линів, яка стане першою жінкою-диригентом в 145-літній історії Байройтського театру.