Це та поезія, котра не цурається романтизму, хоча, здебільшого, її визначають як неомодерністську, а сама вона існує, радше, як не обмежений стилістичними рамками факт, простір абсолютної творчої свободи і невимушеної комунікації із читацькою авдиторією.

Жанр народної опери існує давно, але в нас її запровадили власне композитори-священники, до яких належить Порфирій Бажанський. Він взяв народні мотиви і, переформатувавши для класичного виконання, увічнив їх.

Чи здатна наша мова стати тлом для того, щоб завершити розмову про XX століття? Чи вистачить нам слів і як з ними продовжувати жити? Як потім використовувати ту ж мову для розмов про прекрасне? Людське, буває, входить у таку темряву, де нема мови, зрештою, як і самої людини.

«Вийти з мовчання…» демонструє рівень культурологічних студій в Польщі, уміння інтерпретувати прозові, драматичні, візуальні артефакти й у філософсько-естетичній перспективі бачити в них визначальні тенденції культурного та соціального вимірів.

Онлайн-читання у прямому ефірі, синхронний переклад та спеціально перекладені уривки ще невідомих в Україні авторів, насичені і відверті вечірні розмови з найцікавішіми автор(к)ами сучасної української літератури у вільному доступі.  Програма МАЧ 2021.

Щось у цьому абсурдистському сюжеті, у цій атмосфері безглуздих спроб «маленьких» бушонців стати «великими та видатними», є плачевним. Від нашарування комічних прийомів стає не так вже й смішно: реалії нашої дійсності виявляться такими близькими до світу «бушонців».

Саме у жанрі мистецтва плаката якнайкраще можна спробувати інтегрувати сучасні мистецькі тенденції, діджитал інструменти, для того, щоб презентувати новий погляд на таку відому особистість як митрополит Андрей Шептицький.

Світ, у якому не говориться про незручні теми, у якому замовчується насильство, біль, образи, у якому культ мовчання побутує над усім іншим – цей світ-у-якому-не говориться, світ, де упосліджені позбавлені голосу, – він вже залишається у минулому.