Нарбут синтезував сотні джерел (від середньовічних рукописів ХІ століття до гравюр, вишуканих ювелірних виробів, розкішних тканин і архітектури XVII–XVIII століть, а також прекрасних народних ремесел) у єдину візуальну форму, що сприяла національному пробудженню, і то не лише в його часи, а й у наступні десятиліття.

Транслюючи характерні для альтернативного мистецтва 80-х незахищеність та некомфортність, Петро Гуменюк створив власну міфологічну концепцію, засновану на єдності сакрального і профанного, вічного і минущого, гротеску і святобливого трепету перед сущим.

Олена Турянська зі Львова та Вольт Агапєєв із Києва творили роботи серії «Асемічний переклад» спеціально для Івано-Франківська завдяки листуванню. Кожна епістола є графічною та може бути розшифрованою у вільному форматі.

Проєкт «POETY. Діалог поколінь», ідейною натхненницею та головною виконавицею якого є українська музикантка Соломія Чубай, присвячений тому, щоб розкрити постаті класиків української поезії по-новому.

Ретроспективна виставка «Іван Остафійчук. Живопис. Графіка» об’єднала понад 150 творів митця від найстаріших до найновіших, демонструючи творчу генезу та постійний формопошук. Відкрили її у Національному музеї у Львові ім. Андрея Шептицького.

Проєкт «Solaris», куратором якого став новатор європейського медіаарту Марек Холонєвський, охопив три перформанси, в яких мистецтво послуговується науковими досягненнями, а наука «проговорює» себе методами мистецтва.

Що очікуватиме глядача на сцені вже через декілька років? Як проявляються новітні тенденції в театральних виставах? У якій формі та в якому форматі відбуватиметься передача актором (-ми) сюжету вистави? Чи зможе традиційний театр втримати свою авдиторію?

У театрі майбутнього пануватимуть технології, вистави стануть не «про кого», а «для кого», пасивні глядачі перевтіляться на активних співтворців; театр перетвориться з елітарного видовища на безпечний простір для діалогу.