Упродовж кількох тижнів дванадцять тандемів художниць та художників між фронтом та (відносно) безпечними регіонами ведуть мистецьке листування —в програмі «Чи співають жаби в стінах?»

До третіх роковин початку повномасштабного вторгнення рф у вільний доступ виходить другий фільм режисера Дмитра Чорного «24.02 ДЕНЬ, КОЛИ МИ ОБ’ЄДНАЛИСЬ». В центрі розповіді – історія, яку пережив кожен українець.

У момент написання твору на тлі руїн війни Штраус у назві опери означує любов як сенс людського життя. Музика утопічного «кращого світу» – про історію вибору на користь любові, а не золота, багатства, влади.

Поміж елегійним вилущуванням сенсів із запаху й усміху, книги і келиха, бесіди й музики, спису і правди до промовистої рівноваги незкінченної низки віків, років, днів.

Постановка в Дойче Опер Берлін виходить як за межі історичної інтерпретації, так і за межі сучасної актуалізації. Тобіас Кратцер окреслив нову тенденцію режисерської опери як соціально-психологічного дослідження з цікавими культурологічними перспективами.

На концерті-присвяті до 90-ліття української піаністки Марії Крушельницької її учень Йожеф Ермінь виконав як співзвучні за духом та улюблені твори його викладачки, так і музику власних естетичних уподобань.

Фільм Анастасії Фалілеєвої «Я померла в Ірпені» отримав нагороду на найбільшому в світі фестивалі короткого метру, а торік його кваліфікували на Оскар-2026 після перемоги на Корейському фестивалі.

Запропонований Львівським театром ім. Франца Кафки перформанс, що поєднує елементи відеоарту, буто та живого музичного концерту, є емоційним щоденником війни, яку переживає цивільна людина.