Нові відкриття нерідко виникають саме на межі наук. Тут ми є свідками того, що поетичні відкриття здійснюються на межі – чи радше на поєднанні – мов

Кінопростір стрічок Іллєнка являє собою своєрідну сцену спроб пізнання себе, постійну боротьбу з часом, яка реалізується через різні стратегії – від боротьби та спротиву до абсолютної розчиненості у природі – і жодна з цих стратегій не є панацеєю.

У Jam Factory Art Center 22 грудня звучатиме експериментальна академічна музика: вокальні твори на вірші відомих сучасних українських поеток у виконанні ансамблю "Senza Sforzando" з Одеси.

Вистава “Час для снігу” поєднує святковість із філософськими роздумами, створена для сімейного перегляду, вона стає платформою для розмов із дітьми на важливі й складні теми.

Виставковий проєкт має на меті розкрити мистецький світ Михайла Біласа через призму постаті самого художника – артистичного, неординарного, вразливого та самотнього, працьовитого й нереально продуктивного, закоханого в естетичне і традиційне.

Емоційна буря, здійнята виставою “Поле [Ранкова леді]”, поставленою режисером і хореографом Райнером Бером й так красиво втіленою танцівницею Галиною Щупак, поцілила мені у самісіньке сонячне сплетіння, надовго позбавивши можливості глибоко вдихнути й видихнути.

У найважчі часи народжуються люди, здатні здвигнути екзистенційні ваги на сторону Світла і стати прикладом для поколінь. Таким прикладом є українець Василь Сліпак – саме «є», а не «був», оскільки життєвий шлях цього оперного співака світової слави, завершився на полі бою і став легендою.

Книжка Юлії Ілюхи «Мої жінки» (Книга року ВВС 2024) кровить й не піддається жодним кровоспинним засобам, жодне болетамівне не здатне пом’якшити спазмів від читання цих історій.