Угорський результат як політична ілюстрація меж цивілізаційної стабілізації

Дерева цвітуть!.. І недарма так уже квапляться цвісти: ще й не насвітилися своїм білим цвітом, ще й не пораділи йому з усім білим світом, а вже він, той цвіт, – летить із вітром...

В теперішні часи той, хто чітко розрізняє добро і зло – і може робити це з однієї з головних кафедр світу – і є справжнім рятівником чеснот людство.

Нове поняття «культура тилу» концептуалізує напругу співіснування війни і миру – простір, де інтерпретація норм стає постійним процесом.  

Про кого ж і згадувати у Страсну п’ятницю, як не про Карла-Йозефа Цумбруннена? А спогади – це така нендза, що дай їм тільки завестися...

Кожен Великдень у чудесний спосіб є нагодою оголити чисту правду про почуття, на яких все тримається. А тримається усе наше людське на жалі, на смутку, на тузі, на печалі, на сумі…

Деревця моцуютци, розвиваються, в цвіток біленький убираютси. Скоро веснованє у людий гірських, садитимуть грядки і городи, по Велицідню завесновуватиси.  

Скільки разів ми чули від своїх і не тільки дітей  – мені нецікаво, важко, навіщо мені це вчити, це ніколи не буде потрібним у моєму житті... Або нащо мені бігати кроси, вчити сольфеджіо...