Не раз, буваючи за кордоном, чув здивування, що у нас нема студентських корпорацій. А вони до війни були. І в Балтії відразу відродилися. А в нас – ні

Сьогодні, оплакуючи наші втрати й молячись за справедливий мир для нашої Батьківщини, хочу подякувати за кожен день. Ми є. Дякую Богові і людям.

Як ми потрапили в цю халепу? Що не так? Чому екстремуми знову стали популярними? Чи ми на порозі «нового середньовіччя»? Розмова двох психоаналітиків про сучасний світ

Забезпечення прав меншин творить нам Українутакою ж привабливою, як Європа. Але нема змоги поширити це на тих, які хочуть вважати себе росіянами

Є-таки сльози речей... їхня душа, їхня аура... «Виспівані» речі – не «мертві»: люди відходять, речі – залишаються. Залишаються – зі своїми «сльозами», психічною аурою.

Нові технології не зробили нас більш розумними, але зробили нас менш відповідальними. А саме віра у свободу волі, вчинку й мислення є справжнім прогресом

Аби зобразити цятку – достатньо цятки простору; проте коли цятка у просторі рухається, потрібен увесь простір. І час: аби знати, що таке осінній переліт гусей понад буджацьким помор’ям

Рефлексійно-настроєвий есей про Дрогобич в жанрі приватної урбаністики (для Другої Осени): топос – антропос – тропос.