Різноманітні фрукти-овочі мусять достигнути до потрібної кондиції, фурункули мають пройти весь курс перед тим, як вистрілити. Щось подібне коїться і з трафунками у сфері, яка в нас називається політикою. Огляд подій минулого тижня в Україні.
Я розглядаю це як рефлексію самого Зеленського на вихід Кучми. На сьомому році війни достатньо і дипломатів, і фахівців Міністерства оборони, і Генштабу, і юристів, які знають цю тему дуже детально і могли б бути ефективнішими. Але це не про Кравчука, а про характер Президента України. Замість аналізувати ситуацію, він просто рефлексує.
Все населення не може бути дисидентом ‒ людям потрібно якось жити в тих умовах. Найстрашніше в період окупації ‒ коли люди звикають до нав'язаного зверху диктаторського режиму, у них змінюється відчуття норми. Те, що раніше вважалося дикістю, тепер виявляється нормальним.
Єдине, що я розумію напевно, – що ми, «донецькі» були, звичайно, особливі, але не більше, ніж інші українці. І були в нас прекрасні риси характеру, і були в нас вади. Але якби не сталося цієї війни, за кілька поколінь абсолютно радянська за своєю природою межа між Донбасом та іншою Україною стерлася б, зникла.
