Я прислухався, я спілкувався, але весь цей час певною мірою було навіть деяке приниження мене як предстоятеля Церкви через тиск та вимоги, несумісні зі статутом і Томосом... Було прагнення не змінюватись і все тримати тільки у підкоренні волі однієї особи. А в мене інше бачення – ми повинні керуватись не страхом перед покаранням, а серед нас повинна панувати любов і взаємоповага.
Медведчуківські почали знову технологічно й наполегливо працювати по галичанах і Галичині. І вони будуть розколупувати вигаданий ними ж "сепаратизм" і зводити все українське ("архаїчне", "те, що всім заважає", "те, що гальмує найкращі поривання") до регіонального галицького. Це ж стара історія. Знову знайдено червону шмату на мапі України, "которой нє жалко".
Це передусім міф воєнно-партійного керівництва, енкаведистів і тиловиків. Їхня версія війни далека від фронтових реалій – "окопної правди". Цю окопну тримали за сімома замками. Зрештою, про неї не було нікому розказувати.
