(Іван Франко та львівське товариство «Czytelnia naukowa»)
«В ті часи, <…>, мав уже Франко живі лїтературні й особисті зносини з польськими поступовими кругами, писав до львівських і варшавських журналів, належав до провідників львівського тов-а “Czytelnia Naukowa”, яке було тодї огнищем поступової думки у Львові»
(М. Лозинський. Іван Франко (З портретом). Відень, 1917).
У своїй (непідписаній) статті «Czytelnia naukowa», надрукованій в газеті «Kurjer Lwowski» 28 березня 1890 року (№ 87), Іван Франко писав: «Здавна відчувався в нашому місті брак вогнища, в котрому могли б групуватися інтелігентні люди, що прагнуть поза межами університету розширити коло своїх наукових знань, поза тісними межами спеціальностей стежити за прогресом наук в Європі, сходитися на доповіді і розмови в серйозних справах <…>. Тому недоліку має зарадити свіжо зав’язане товариство п.т.: “Czytelnia naukowa”» (Kurjer Lwowski, 1890, № 87, str. 1). Товариство «Czytelnia naukowa» («Наукова читальня») діяло у Львові в 1890–1892 роках.
З цієї статті Івана Франка дізнаємося, що 24 лютого того ж 1890 року Галицьке намісництво, згідно з чинним у Австро-Угорщині «Законом про товариства» від 15 листопада 1867 року, затвердило статут організації. Члени «Наукової читальні» градуювалися на 2 категорії: звичайні, що сплачували щомісячний (50 ц.) внесок, і допоміжні, які платили внесок у розмірі 1 злр. Також статут передбачав і почесних членів. Зрештою, членом товариства міг бути «всякий громадянин, без різниці статі» (зазначимо ідею рівності статей), котрого визнає управа «на представлення принаймні одного з членів товариства» (Kurjer Lwowski, 1890, № 87, str. 1). Тобто, членство в товаристві «Наукова читальня» не вимагало необхідності фахової належності до тієї чи іншої сфери науки. Але наукові інтенції особи вочевидь віталися.
Метою організації мала «бути допомога членам у вивчанні всіх галузей знання і поширення любові до знань». За словами Франка, це мало бути досягнуто через: «1) передплату часописів і організації в своєму приміщенні бібліотеки; 2) влаштування наукових доповідей, лекцій і бесід; 3) влаштування екскурсій в наукових цілях; 4) видання наукових праць і оголошення на них конкурсів».
Стаття Івана Франка в газеті «Kurjer Lwowski» переконливо засвідчує, що започаткування діяльності товариства «Наукова читальня» відбувалося не в березні, і навіть не наприкінці лютого 1890-го року, а трішки раніше, однак Франкова причетність до його заснування нам невідома. Можливо, що було створено провізоричну (тимчасову) управу, яка виконувала функції організаційного комітету, цілком імовірно, що даний оргкомітет і виробив власне статут товариства, який був затверджений намісництвом 24 лютого 1890 року. Роль і (спів)участь Франка в цих подіях невідомі.
В неділю, 23 березня 1890 року, він, ймовірно, був присутній на перших загальних зборах товариства «Czytelnia naukowa» в кам’яниці, розташованій на вулиці Вірменській, 27. На зборах зібралося близько 40 осіб (Kurjer Lwowski, 1890, № 84, str. 2). Саме в той час Франко працював над своїм оповіданням «Між добрими людьми»: авторське датування твору «Львів, 20 марта до 9 цвітня 1890». А вже 24 березня в газеті «Kurjer Lwowski» з’явилася коротка стаття, в якій стисло повідомлялося про збори товариства «Наукова читальня», автором допису найімовірніше теж був Іван Франко.
Отож 23 березня 1890 року Івана Франка обрали першим головою новоствореного товариства. В той час Франкові виповнилося тридцять чотири. На загальних зборах обрали також і перший виділ «Наукової читальні». Членами виділу стали – Е.Брейтер (заступник голови), Е.Лілієн, Г.Бігеляйзен, К.Гужицький, М.Павлик та ін. Наприкінці березня 1890-го новостворене товариство «Czytelnia naukowa» нараховувало біля 80 членів.
«Наукова читальня» діяла як культурно-просвітницька організація без яскраво вираженої ідеологічної орієнтації. Товариство, згідно зі статутом, було покликане об’єднувати чоловіків і жінок без різниці національності, а зважаючи на багатонаціональний склад м. Львова кінця ХІХ ст., товариство «Czytelnia naukowa» мало згуртувати в своїх рядах не лише польську, але також і єврейську та українську інтелігенцію міста. Однак, попри національну неоднорідність, товариство таки було польським.
Про державницьке мислення та самостійницький ідеал Івана Франка зразка початку 1890-х років говорити ще рано. Натомість він більше плекав надію на інтернаціональне чи радше загальнолюдське (див., наприклад, його статтю «Формальний і реальний націоналізм», 1889). Проблеми Франка з народовцями (хоча 1890-го року він ненадовго разом із народовцями Володимиром Коцовським, Олександром Барвінським, Омелянами Огоновським і Партицьким був увійшов до складу редкомітету видання Товариством імені Шевченка та «Просвітою» творів Кобзаря) і русофілами тільки ще більше сприяв і заохочував його до продовження тісної співпраці з польсько-єврейськими середовищами. При цьому Франку не йшлося про зміну національного поля для культурного служіння. Можливо, серед загалу товариства «Czytelnia naukowa» могла побутувати думка чи навіть переконання, що начебто Франкова участь і головування в товаристві будуть гарантією успіху діяльності організації, а для Франка співпраця з товариством однозначно була корисною, дозволяла йому ділитися своїми думками, запозичувати цікаві ідеї та впливати на інших. У листі до Михайла Драгоманова від 21 червня 1890 року Михайло Павлик повідомляв, що в очолюваній Франком «Науковій читальні» «нема місцьа дльа польского шовінізму, а jе порьадниj завjазок до інтернаціональноjі польско-жид.[івсько](-)рускоjі культурноjі діjальности <…>» (Переписка М.Драгоманова з М.Павликом, т. VI, Чернівці, 1910, стор. 48). У листуванні ж самого Франка з Драгомановим інформації про діяльність товариства «Наукова читальня» не знаходимо.
Спершу очолюване Франком товариство розміщувалося у згадуваній кам’яниці на вул. Вірменській, 27, потім – на площі Ринок, 43, в червні–серпні 1891 року – в будинку на вул. Сикстуській, 20, а з вересня того ж року – на площі Ф.Смольки, 5.
Першою лекцією у товаристві стала «O dziele Edwarda Reussa “La Bible”» 12 квітня 1890 року презеса організації – Івана Франка (Kurjer Lwowski, 1890, № 100, str. 3). Лекція письменника стосувалася біблійної тематики. До того ж, попри лекційну діяльність, Іван Франко ще напередодні розпочав також і нову видавничу серію – «Літературно-наукову бібліотеку» (1889–1898). В листі до Михайла Драгоманова, написаному 5–7 березня 1890 року, зі Львова Іван Франко між іншим ділився своїм творчим планом: «Думаю дати в одній книжочці статейку Верна про методу критики біблійноі (по Рейсу) і, коли хочете, статейку єго про композицію бібліі, про котру Ви згадуєте» (Матеріали для культурної й громадської історії Західної України. К., 1928, стор. 315). Вже наступного року праці Моріса Верна (в перекладі Івана Белея) побачили світ як 11-та книжка Франкової серії «Літературно-наукова бібліотека» (М. Верн. Основи критики біблійної, Львів, 1891).
В жовтні 1891 року Івана Франко виголосив на засіданні «Наукової читальні» доповідь на тему «Geneza Ewangelji» (Kurjer Lwowski, 1891, № 280, str. 4). Отож Іван Франко активно цікавився, вивчав і популяризував питання біблійної критики як науки. В контексті біблійних студій Франка також згадаємо, що в статті «Нові книги по історії релігій», опублікованій у № 5–6 львівського часопису «Народ» за 1892 рік, серед іншого письменник подав інформацію про вихід у світ німецького перекладу першої частини франкомовної праці Едуарда Ройсса «La Bible. Traduction nouvelle avec introductions et commentaires» під назвою «Das alte Testament, Uebersetzung mit Einleitungen und Anmerkungen. Heft I».
Проте повернімося до головування Франка в «Наукові читальні». 19 квітня 1890 року Франко на засіданні «Наукової читальні» в числі інших взяв участь у дискусії і жвавому обговоренні, що відбулося після виступу Крюгера на тему «Rozmaite poglądy na powstanie ziemi». А 24 травня того ж року Франко брав участь у дискусії над рефератом Ашкеназі – «O niektórych znamiennych cechach nauk współczesnych».
Треба розуміти, що в той час Франко не обмежувався лише головуванням у товаристві «Наукова читальня». Паралельно з цим він брав участь у діяльності «Polskiego Towarzystwa Historycznego», працював у редакції газети «Kurjer Lwowski», видавав часопис «Народ» разом із Михайлом Павликом тощо.
На загальних зборах «Наукової читальні» 19 жовтня 1890 року Франка було знову переобрано головою товариства (Діло, 1890, №227, стор. 3). До нової управи товариства були, зокрема, обрані: Ігнаци Дашинський (заступник голови), Александр Скаєвський (бібліотекар), а також – уперше – й дві жінки – Феліція Носсіґ-Прухнік (секретарка) і Ядвіга Чайковська (Kurjer Lwowski, 1890, №291, str. 2). Виступаючи на зборах очолюваної ним організації, Іван Франко серед іншого наголосив, що «“Czytelnia naukowa” в першому році свого існування зуміла об’єднати в собі такий значний загін інтелігентних, енергійних, прогресивних і охочих до праці осіб, без різниці статі і національності, об’єднаних довкола загальнолюдських проблем і стати вогнищем спокійного, товариського, і завжди з гідністю веденого обміну думок» (Kurjer Lwowski, 1890, №292, str. 6). Текст промови Франка на загальних зборах товариства було надруковано в газеті «Kurjer Lwowski» від 21 жовтня 1890 року.
При очолюваному Франком товаристві «Наукова читальня» діяла й бібліотека. Станом на жовтень 1890 року її фонди налічували 78 періодичних видань і 43 примірники книг (Kurjer Lwowski, 1890, №283, str. 2). Вже згадуваний нами Скаєвський, опісля бібліотекар «Наукової читальні», 14 жовтня 1890 року в залі товариства (площа Ринок, 43) читав продовження своєї доповіді «Byt kobiety». Початок лекції був запланований на 1900 год. (Kurjer Lwowski, 1890, №285, str. 4).
14 грудня 1890 року в залі львівської ратуші Іван Франко мав виголосити публічну доповідь на тему «Potęga ziemi w powieści wspόłczesnej». Гості заходу мали заплатити за вхід 50 центів, а для членів товариства «Наукова читальня» була передбачена знижка – 25 центів. Всі зібрані гроші з продажу квитків мали передати на потреби товариства (Kurjer Lwowski, 1890, № 343, str. 3). Але практично в останню мить намісництво заборонило Франку виступати з промовою.
Реферат на цю тему він виголосив у залі львівської ратуші вже наступного року – в неділю, 26 квітня 1891 року. Публічна лекція, організована за сприяння товариства «Czytelnia naukowa», розпочалася о 1730 (Kurjer Lwowski, 1891, №115, str. 4). Цього разу прибуток від продажу квитків був розрахований на підтримку видання часопису «Народ», що його спільно видавали Франко з Павликом, але Павлик у листі до Драгоманова 3 травня 1891 року зі Львова скаржився: «Читальньа Наукова устроjіла, відчит Франка – на дохід Народа. Розуміjесьа, jак jа j казав на перед, доходу ніjакого не було».
Мабуть, він мав на увазі штраф, який дирекція поліції наклала на Франка через цю лекцію, бо «прочитав заборонені абзаци у лекції “Сила землі у сучасній повісті”», які «забув викреслити в своєму рукописі». Франко визнав свою провину та сплатив штраф.
Але повернімося ще до 1890 року. Відомо, що 8 листопада того ж року на черговому засіданні товариства «Наукова читальня» (площа Ринок, 43) Іван Франко брав участь у дискусії над рефератом Стефана Подковіча «Z nowoczesnego dramatu niemieckiego: Sudermanna “Honor”». До кінця 1890 року лекційна робота в очолюваному Франком товаристві продовжувалася. Скажімо, в суботу 22 листопада того ж 1890 року заступник Франка – віцепрезес товариства Дашинський виголосив присутнім доповідь на тему «O sonacie Kreutzerowskiej Tołstoja» (Kurjer Lwowski, 1890, №324, str. 3), а 20 грудня 1890 року член виділу товариства Герман Діаманд читав реферат «O społeczeństwach zwierzęcych».
Судячи з поданих раніше заголовків виголошених доповідей виходить, що більшість членів очолюваного Іваном Франком товариства професійно наукою не займалися, вони мали радше аматорський інтерес до неї. Разом із тим відкритим залишається питання участі Франка в засіданнях товариства кінця листопада – грудня 1890 року.
Натомість добре відомо, що Франко в грудні 1890 року став студентом Чернівецького університету та завершував роботу над своїм дослідженням про Івана Вишенського. «Скінчив я свою дисертацію про Вишенського, вийшла величенька книжка в 300 сторін. Тоді сунувсь до університету Львівського, щоб допустили мене держати докторський екзамен. Показалося, що мені по новому розпорядженню міністеріальному треба слухати ще один семестр лекцій (у мене досі було їх 7, а тепер треба 8). Подавсь я, щоб позволили вписатися, – і сенат університетський не прийняв мене і не подав жодної причини, для чого не приймає. Прийшлось перенестися на університет Чернівецький, де мене не тільки прийняли, але позволили так кінчити семестр, щоб приїхати 2–3 рази на лекції, та й годі. Оце приходилось уже два рази побувати в Чернівцях», – інформував Михайла Драгоманова Іван Франко в листі від 7 грудня 1890 року. Відомо також, що 3 січня 1891 року на черговому засіданні «Наукової читальні» заслухано реферат секретарки товариства Феліції Прухнік «O pessymizmie». Франко в числі інших брав участь у дискусії над цією доповіддю (Kurjer Lwowski, 1891, №5, str. 2).
«В Читальни Науковій (Ринок ч. 43) відбуде ся в недїлю (завтра) відчит п. Ивана Франка “О відношеню поезії народної до артистичної”», – інформувала своїх читачів газета «Діло» 7 березня 1891 року. Вже наступного дня в недільний – і, мабуть, післяобідній – час у приміщенні товариства відбулася лекція очільника «Наукової читальні» Івана Франка.
Про діяльність Івана Франка як лектора «Наукової читальні» згадав у своїх спогадах Володимир Охримович (1870–1931), який на початку 1890-х років навчався в Львівському університеті. Зокрема, він дав характеристику одному з виступів Франка в товаристві. «Франко мав відчит в “Czytelni Naukow-iй” для мішаної публіки жидівсько-польсько-української польською мовою <…>; той свій відчит він ілюстрував текстами відповідних пісень, а деякі з тих пісень він відспівав, між іншим з великим чуттям відспівав пісню, що починається словами:
Ой там за горою та й за крем’яною
Не по правді жиє чоловік з жоною…»
Але треба розуміти, що в силу заклопотаності іншими справами повністю присвячувати свій дефіцитний час та зосереджуватися суто на діяльності товариства «Czytelnia naukowa» Іван Франко не мав фізичної можливості. Так, прізвище Франка навіть не згадується в статті газети «Kurjer Lwowski», присвяченій опису святкувань 1-ої річниці з дати заснування «Наукової читальні» (комерс в залі товариства на площі Ринок, 43 відбувся 4 квітня 1891 року).
Втім, просвіта – просвітою, а політика – політикою. Про непідробний інтерес Івана Франка до громадсько-політичного життя відомо дуже багато. Особливо, що стосується періоду 1890-х років, в тому числі коли письменник очолював товариство «Наукова читальня». Не можемо оминути увагою згадки про мандрівку Франка до Праги в травні 1891 року. Тоді письменник у складі української делегації (всього налічувала 16 осіб) взяв участь у з’їзді слов’янської прогресивної молоді. З’їзд відбувся в Празі 15–19 травня 1891 року.
Проте згаданою «прогулькою до Праги» мандрівка Франка не обмежилася. Опісля Іван Якович ще їздив до Відня. Звідти письменник через Будапешт прибув до Львова. Проте вже невдовзі з родиною поїхав до Косачів у с. Колодяжне на Волині. Правдоподібно повернувся додому не раніше початку червня 1891 року (лист до Драгоманова від 8 червня 1891 року зі Львова). Тому навряд чи міг бути присутній Іван Франко на черговому засіданні товариства «Наукова читальня» 30 травня 1891 року, коли мали заслухати реферат В’ячеслава Будзиновського на тему «Gospodarka rolna w Galicji» (Kurjer Lwowski, 1891, №148, str. 3). Це, мабуть, була остання лекція зимово-весняного сезону 1890/1891 років, бо протягом червня – серпня лекцій в очолюваній Франком «Науковій читальні» взагалі не влаштовували, зважаючи, що влітку публіка їх не відвідує.
Але все найцікавіше було ще попереду.
05.04.2024