Кардинальська багряниця знов не для України

Франціск оголосив кардинальські номінації. Консисторія, на якій номінантам вручать відзнаки, відбудеться у вересні.

У Польщі здійнявся загальний ажіотаж, бо нарешті з'явилася номінація для архиєпископа Ґжеґожа Рисі. Менше людей звернули увагу на те, що серед нових кардиналів немає нікого з України. А прецінь це повинно викликати здивування. Тим паче, що це вже буде друга консисторія, яка творить нових кардиналів з часу військової агресії Росії проти України, – і досі немає номінації для архиєпископа Святослава Шевчука, глави католицької Церкви візантійсько-українського обряду.

Нагадаємо, що всі попередники нинішнього греко-католицького патріарха Шевчука з часу Другої світової війни – Йосип Сліпий, Мирослав Любачівський, Любомир Гузар – були кардиналами.

Нинішня відсутність номінації є проявом симетризму, що лежить в основі східної політики Ватикану. Йдеться про те, щоб не підставляти Росію. Звідки походить цей згубний політичний симетризм? Чи ж не був євангельський Папа Франціск заручником російського лобі? Так це інтерпретують кращі за мене знавці Ватикану.

В Україні точиться брутальна війна. Франціск посилає туди кардиналів Краєвського і Дзуппі, щоб подивилися, привезли допомогу, шукали примирення. Чи ж не була би номінація кардинала з України більш промовистим свідченням мучеництва багатьох українських громадян, які є християнами? Варто усвідомити, що кардинальська багряниця, червінь мантії, є символом крові Христової. Невинно пролитої.

Ось так політика бере гору над Євангелієм. Це моя друга колонка з такою ж назвою: "Кардинал не для України". Не можу цього зрозуміти. Не можу збагнути цієї східної політики Ватикану і цього симетризму.

Я маю багато друзів греко-католицьких священників в Україні. Вони мовчать, бо їх так навчено. Закарбовано їм послух і переконання, що критично про рішення начальства не висловлюється. Однак час війни – це час кровопролиття. І кардинальський багрянець – це символ, який повинен зобов'язувати, хоч насправді багатьох не зобов'язує.

Перепрошую за те, що дещо пафосно б'ю у дзвін, але де маємо шукати правдивого свідчення, як не там, де буквально щодня проливається кров? Звідси мій черговий заклик про кардинала для України. Потрібна мужність, щоб покласти край симетризму східної політики Ватикану, щоб символ став свідченням.

Томаш Достатні, домініканин