»Орест Субтельний встиг вкласти в голови поколінню школярів 1990-х: УНР програла, бо “Київ сидів удома” (висновок: коли є загроза країні, не сиди вдома!). Це був той безцінний історичний момент, коли країну, дослівно, врятував особисто кожен на Майдані. Ось це й є те “чудо на Дніпрі”, яке майбутні покоління розглядатимуть крізь лупу, намагаючись вирахувати загадкове “число Дельта”, котре – і тільки воно! – дозволяє час від часу побачити в історії народ. «

»Сумно, коли трапляються петриківські розписи, що не мають нічого спільного з петриківкою. Але у голови людей вклали, що це щось традиційне. Єдине, що вижило в Україні зі справді традиційного, то це сирні коники, гуцульські ліжники та яворівська іграшка. «

»Народитися в Україні у наш час – це треба мати дійсно хорошу карму. Залишається мати ще трохи розуму та устремління, щоби правильно цим скористатися і прожити житуху не як слоїк з льоху, не як хтивий демон з гаражного кооперативу і галімий вася, а як жива істота з відкритими очима і добрим серцем. «

»Таких «злочинців», які не знають і не хочуть знати, або знають, але не переймаються голодомором, радянськими репресіями, першою і другою світовими війнами, ба навіть окупацією Криму та частини Донеччини з Луганщиною, в Україні дуже багато. Боюся, що всіх за цей «думкозлочин» до відповідальності притягнути не вдасться — поліції не вистачить «