Це звернення виникло у відповідь на Рішення учасників круглого столу на тему "Повернення та збереження культурної спадщини України в умовах російсько-української війни" від 20 лютого 2024 року, в якому пропонується розробити та впровадити "повернення українських митців", серед яких є ім'я П.І.Чайковського.
Звернення підписали, зокрема, всесвітньо відомий диригент Міхеїл Менабде, оперний режисер Євген Лавренчук, піаніст і громадський діяч Павло Гінтов, композитори Ілля Разумейко, Алла Загайкевич, Золтан Алмаші, Євген Петриченко, Іван Небесний, Володимир Рунчак та Андрій Бондаренко, який є ініціатором цього звернення.
Анастасія Сисенко, молода українська композиторка, яка закінчила магістратуру в Львівській національній музичній академії ім. М. Лисенка, так прокоментувала свою позицію: “Львів'яни не стоять осторонь. Не тільки музична молодь, а й імениті виктадачі та артисти, а також люди різних професій надають свій голос підтримки. Я також підписала це Звернення і дуже хочу медійного розголосу, щоб про нього дізналося якомога більше людей”.
Звернення демонструє незгоду митців з Рішенням учасників круглого столу. Учасники від імені українських культурних інституцій (Спілки композиторів України та інших) роблять велику помилку, що не може бути прийнятою.
26.02.2024Президенту України Володимиру ЗЕЛЕНСЬКОМУ
Голові Верховної Ради України Руслану СТЕФАНЧУКУ
Прем'єр-міністру України Денису ШМИГАЛЮ
Міністру юстиції України Денису МАЛЮСЬЦІ
Т.в.о. Міністра культури та інформаційної політики України Ростиславу КАРАНДЄЄВУ
Голові Українського інституту національної пам'яті Антону ДРОБОВИЧУ
Колективу Національної музичної академії України імені (поки що) П.І.Чайковського
Звернення композиторської спільноти м. Києва
Ознайомившись з Рішенням учасників круглого столу на тему "Повернення та збереження культурної спадщини України в умовах російсько-української війни" від 20 лютого 2024 року, в якому пропонується розробити та впровадити "програму повернення українських митців”, серед яких з-поміж інших виділяється ім'я російського композитора Петра Ілліча Чайковського (1840-1893), вважаємо за необхідне наголосити на такому:
1. П.І. Чайковський, на жаль, українцем не був, оскільки:
народився, здобув освіту і сформувався як особистість саме на теренах Росії (на відміну від Д. Бортнянського, М. Березовського та А. Веделя);
мав на 50% російське походження (Посохови, Попови) і, частково, французьке (Асьє) та австрійське (Віттіг);
не написав жодного твору на українські тексти, натомість писав майже виключно на російські тексти (на відміну від свого сучасника М. Лисенка), окремі твори - також на французькі;
• У листуваннях, що збереглися, ідентифікував себе як "росіянин у цілковитому розумінні цього слова", а щодо українців вживав слово "хохол".
2. Популяризація українського мистецтва є однією з найважливіших задач культурної дипломатії України. На жаль, у світі досі маловідомими лишаються твори українських композиторів, навіть таких як М.Лисенко, М.Леонтович чи Б.Лятошинський. Тож, маємо докладати зусилля до популяризації творчості саме українських композиторів, а не російських.
3. Ми боремося за наше право на самоідентифікацію, право говорити українською мовою і право бути українцями. Але в такому випадку ми не маємо права намагатися примусово "повертати" митців, які зробили свій усвідомлений вибір на користь іншої країни, іншої культури і іншої мови.
4. У розв'язаній проти нас війні росіяни широко використовують дезінформацію, сфальсифіковані дані та пропаганду імперських міфів. Ми маємо протиставляти міфам правдиву історію, а не власні міфи і фальсифікації.
Зважаючи на викладене вище і на той факт, що Рішення круглого столу підписав чинний голова Національної спілки композиторів України Ігор Щербаков без жодних обговорень з членами очолюваної організації, звертаємось до Вас із проханням:
- активно протидіяти спробам пропаганди культури країни-агресора;
- вжити заходів до імплементації рекомендацій Українського Інституту національної пам'яті щодо виконання ЗУ «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» .