22 квітня Львівщині передали автобус «Центр крові» – це мобільна лабораторія, яка дозволяє медикам бути ближчими до людей, які мають намір здати кров, а також тих, хто її потребує. Цей унікальний автобус Україні передав Центр крові у Стокгольмі та шведська благодійна фундація «Blåljus i samverkan» за сприяння Благодійного фонду «Із янголом на плечі».
Фундацію «Blåljus i samverkan» заснували троє людей – пожежник, рятувальник і парамедик, щоб допомагати людям, які працюють у цих напрямах. З початку повномасштабного вторгнення свої ресурси фундація вирішила спрямувати для допомоги Україні.
Представники фундації звертаються у різні служби з пропозицією допомогти Україні необхідним, також залучають донати від усіх охочих.
Від березня 2022 року вони привезли в Україну і передали понад 20 транспортних засобів, здебільшого це «швидкі».
«Ми вважаємо, що Україна є нашим сусідом, і коли Путін напав на неї, ми не мали іншого вибору, ніж робити те, що робимо», – зазначив голова Фонду Пер Йоганссон (Pär Johansson).
Із Пером я познайомився минулого року в перших днях березня в Перемишлі, коли вони вперше приїхали зі Швеції й шукали людей, котрі допомогли б їм із контактами в Україні, щоби передати зібрану медичну допомогу та 4 авто швидкої допомоги.
Потім у нас було ще багато спільних подорожей через кордон, розмов та роздумів, що ще можна зробити на рівні звичайних людей, котрі навіть у далекій Швеції чудово розуміють сенс російської загрози для світу.
«Недарма в нас спільні кольори з Україною, – всміхається Пер, відповідаючи на мої запитання. – Та й історія у нас спільна. І ворог також спільний», – переконаний швед, котрий власне готується до нової місії з допомогою для затоплених територій Херсонщини.
Пер ЙОГАНССОН,
голова шведської благодійної фундації Blåljus i samverkan
— Вже більше року ти та ваша команда допомагаєте Україні – надаєте обладнані автомобілі швидкої допомоги, пожежні машини, реанімобілі, рятувальні машини тощо. Ви вже доставили більше двадцяти таких машин зі Швеції в Україну. Чому ви це робите? Що спонукало вас до цієї діяльності?
— Агресія Путіна проти України та Західної Європи є основною причиною. Для мене це також можливість взяти участь у боротьбі за свободу. Свобода — це найважливіше для всіх людей, це щось, що нас усіх об'єднує.
— Розкажи, прошу, більше про вашу команду. Хто ці волонтери, які подорожують зі Швеції до українського кордону і до Львова? Наприклад, Мікке Сід Андерссон, котрий був із вами у Львові, – відомий музикант, який працював, зокрема, з Abba та Roxette, також співпрацює з вами. У чому полягає його роль?
— Маже всі наші волонтери у Швеції працюють або працювали раніше у правоохоронних органах, пожежній службі та службі екстреної медичної допомоги, рятувальних службах тощо. Ніхто не отримує оплати за роботу, яку вони виконують для Blåljus і Samverkan та їхніх місій в Україні. Мікке Сід зв'язався зі мною 2019 року перед їхнім останнім туром з Джиллен Тайдер і запросив моїх колег на їхні концерти. Всі його родичі пов'язані з родиною Блакитних Світел (так перекладається назва фундації Blåljus – мається на увазі блакитне світло машин поліції, пожежників, швидкої допомоги та рятувальних служб), тому ми попросили його приєднатися до правління Blåljus і Samverkan і стати нашим амбасадором. Він суттєво допомагає популяризувати нашу діяльність, пояснювати людям Швеції, що ми робимо та чому тим займаємось – а це напряму впливає на обсяг допомоги, котру можемо зорганізувати, а також на рівень довіри до нас.
— Як виникли Blåljus і Samverkan? Спочатку метою було допомогти шведським медикам, пожежникам і поліцейським. Чому, на твою думку, саме вони потребували допомоги, і якими були ваші початкові цілі? Як війна в Україні змінила їх?
— Blåljus і Samverkan з початку 2018 року зібрав 5 000 000 шведських крон, їх пожертвували різними способами. Наша головна мета була — показати та надати підтримку родичам, які переживають горе, і допомогти їм економічно, щоб вони могли пережити трагедію, пов'язану з втратою близьких або їх непрацездатністю з огляду на виконувані ними службові обов'язки і не турбуватися про гроші. Так само це була допомога і для тих, хто отримав поранення під час служби. Наш фонд започаткований також для того, щоби створити краще розуміння контексту тієї часом дуже складної роботи, яку ми робимо для наших співгромадян. Коли Путін напав на Україну в лютому минулого року, ми негайно зрозуміли, що мусимо діяти — наша допомога потрібна українцям, а наш досвід може бути корисний в цьому сенсі.
— Торік у березні ми вперше зустрілися в Перемишлі. Чи пам'ятаєш ти свої перші враження від цього прикордонного міста, в якому на той час перебувало понад 30 000 біженців, а сотні тисяч намагалися через Перемишль потрапити далі в Польщу і на Захід? Які були твої почуття, коли ви вперше побачили пішохідний перехід на кордоні в Медиці?
— Це було сюрреалістичне відчуття. Було нереально бачити, як біженці перетинають кордон, а водночас також фантастично спостерігати всіх волонтерів, які піклуються про них на польському боці. Мені це також додало сил продовжувати нашу роботу для України.
— Нещодавно ваша команда відвідала Львів. Які ваші враження від цього міста, де люди намагаються вести нормальне життя далеко від лінії фронту, незважаючи на проблеми з електропостачанням узимку та обстріли критично важливих об'єктів інфраструктури, які постійно проводять росіяни?
— Львів — неймовірно гарне місто. І незважаючи на військові блокпости, особливі заходи безпеки, повітряні тривоги, забезпечення пам'яток архітектури і творів мистецтва й електрогенератори біля магазинів та кав'ярень, котрі ми бачили, я почувався так, ніби перебуваю в будь-якому місті Європи. Життя просто вирувало. Це особливе відчуття.
— Розкажи трохи про те, як працює весь процес — як ви знаходите автомобілі, як їх доставляєте, куди вони їдуть далі в Україні.
— Спочатку ми збираємо кошти, необхідні на закупівлю, через соціальні мережі й інші наші контакти. Потім намагаємося знайти відповідні автомобілі, щоб купити їх за запитами, які отримуємо через наш контакт у Львові — приятеля Романа. Запити надходять від військових, поліції, швидкої медичної допомоги та пожежних бригад. Тож коли починаємо наші місії, ми вже знаємо кінцевого користувача. Потім уже лишається питання логістики — ми формуємо команду волонтерів-водіїв, погоджуємо логістику, збираємо всю документацію для митних декларацій, купуємо квитки на пором і вирушаємо в подорож. Зазвичай ми перетинаємо Балтійське море на поромі до Ґдині або Ґданська, а потім їдемо через всю Польщу до Перемишля і далі до Львова, де передаємо наш конвой у надійні руки. А далі автівка та зібрана нами допомога потрапляє до своїх адресатів завдяки зусиллям місцевих волонтерів.
— Чи ця війна — далека, зрештою, зі шведської точки зору — щось змінила у шведському суспільстві?
— Так, ми були нацією з майже демонтованою системою оборони і загальною вірою в мир і безсмертя людства — а зараз перебуваємо в зовсім іншому становищі, коли над нами нависла реальна близькість війни. Росія однозначно знову становить для нас загрозу. Ми всі це чітко усвідомлюємо.
— Чому ти вважаєш, що варто продовжувати те, що ви робите? Що приносить вам найбільше задоволення у вашій діяльності?
— Поки Путін живий, ми будемо продовжувати нашу маленьку роботу заради миру і свободи. Щастя і вдячність тих людей в Україні, до котрих трапляє наша допомога, та які знають, що обладнання працює, надає нашим зусиллям сенс і є нашим скромним внеском у велику справу перемоги над злом.
Розмовляв Нікодем ЩИҐЛОВСЬКИЙ
12.06.2023