Моє перше вино було порічковим. Воно бродило у десятилітрових бутлях, закритих «капроновими» кришками з діркою. З дірки до слоїчка з водою тягнулась трубка, яку тато ретельно ущільнював пластиліном. Спостерігати за рухом бульбашок у слоїчку було вельми захопливо. Звуки, які вони утворювали, різнилися залежно від стадії бродіння вина і додавали кухні відчуття особливого затишку і спокою разом із цоканням механічного годинника.
Зараз пригадую собі ті часи, вкотре перечитуючи нашій найменшій неперевершену книжку оповідок про мишок Мануеля і Діді австрійця Ервіна Мозера. В історії «Лилик» мишка Діді в гостях у лилика виявляє бутлю з вином, яке бродить. Лилик на пересторогу Мануеля від звуків бродіння відповідає: «Це ж просто молоде вино грає». Як органічно і зрозуміло дитині з країни, де вино – частина щоденного побуту. Завершення історії взагалі крамольне як на сьогодні – лилик простягає мишці келих і пропонує скуштувати «шумкого молодого вина».
Наша літературна мова не має оригінального терміну на позначення молодого вина. Прохасько увів у наш літературний обіг термін «бурчак». Значення цього слова зрозуміле в першу чергу посвяченим шанувальникам центральноєвропейського міфу, бо прийшло воно з чеської і словацької мов. Хоча його етимологія інтуїтивно зрозуміла. Молоде вино ніби «бурчить» на квапливого питця – можливо, через те, що йому не дали «дограти». Бурчить, але і звеселяє на святі в його честь, коли врожаї вже зібрані, а перші справжні холоди ще не пробираються за комір.
Німецький історик культури Вольфганг Шивельбуш у своїй книжці «Смаки раю» з ранніх вісімдесятих минулого століття цитував свого співвітчизника, культуролога Рудольфа Ґельпке, який у 60-ті роки стверджував: «Кожному європейцеві, за винятком якихось сектантів, інстинктивно здасться сміховинним, коли вино називають "отруйним дурманом". І він таки матиме рацію – це справді сміховинно». Книжка «Українська кухня», видана в Києві 1967 року, з якої я черпав свої перші пізнання про класифікацію вин – і, треба сказати, дуже їй довірився, – вчила того ж: «Враховуючи поживні, лікувальні (sic), бактерицидні та інші властивості виноградого вина, слід зробити висновок про те, що споживання вина в помірній кількості корисне для людського організму».
Ще донедавна західний світ, в якому ми вперто прагнемо прописатись, носився із середземноморською дієтою, що, природно, включала і келишок-другий вина. Сьогодні цей стовп, на якому трималось споживання вина людьми середнього віку, захитався під тягарем нових досліджень. Суперечка стосовно шкідливості чи нешкідливості малої порції вина сьогодні все частіше завершується на користь тези, що безпечної кількості алкоголю не існує і краще за все повністю утримуватися від нього. Натомість пити потрібно багато води, бо вона вже напевне не зашкодить. Нинішній мейнстрім, очевидно, дуже пасує світогляду покоління «зет» і доростаючих нових споживачів з «альфи».
Нові французькі дослідження споживацької поведінки майбутніх покупців вина показують тенденцію – вони не будуть питати поради у батьків стосовно вибору напою. Вони запитають про це своїх ровесників. А ровесники?.. Наприклад, у віртуального сомельє, створеного ШІ, який і допоможе зробити вибір. І це не тільки результат прогнозування, зробленого на основі дослідження. Є вже перші приклади такого ноу-хау.
«Я роблю вино не те, яке мені подобається, а те, яке продається», – це теза з нещодавньої відкритої лекції Стефана Баде (Stefan Bade), викладача ISVV – Інституту науки про вино і виноградарство при Університеті Бордо, міжнародного консультанта з питань виробництва та маркетингу вина. Не звучить особливо революційно, але тенденції майбутнього споживання вина, згадані у викладі, щонайменше цікаві. Нижче кількома словами згадаю і прокоментую їх.
Отож, для молодшого покоління пити вино – це ділитись досвідом, поділяти цінності (дуже часто – екологічні), подорожувати, мати релакс. Молодше покоління вже не сприймає важких, спіритуозних і «дубових» вин. Прихильники «відповідального споживання» звернуть увагу також на винну тару (вже з’явились пляшки з картону), а також на «карбоновий слід» від виробництва вина. Вина стрімко «рожевіють» – за останніх 15 років споживання розе у світі зросло на 39%. Як данина моді з’явилося навіть справжнє рожеве порто, а я колись грішним ділом думав, що то лиш продукт заводу на Підзамчі з моєї студентської юності міг мати такі колір і назву.
Окрема тема – зростання популярності безалкогольних вин, бо молоді споживачі хочуть мати змогу відчувати смак, який їм подобається, але при цьому не спожити жодного міліграма алкоголю. Це вже не «вино, що серце людині воно звеселяє» (Псалми 103:15-17), а елемент безпечного харчування, яке, можливо, продовжить тривалість життя для того, аби можна було ще більше і довше працювати.
Кращі шанси дійти до нового споживача будуть мати вина органічні і біологічні, а також ті, які транслюють якийсь соціально важливий меседж. Пригадую, кілька років тому у Львові можна було купити певне португальське з реґіону Лісабону, на етикетках якого намальовані загрожені види тамтешньої фауни.
Наша нинішня загроза стократ страшніша. Й українські винороби теж намагаються через етикетку надсилати важливі сигнали у світ чи то всередину нашого суспільства. «Ми так само, як і ви, вміємо робити добре вино, і серед нас є геніальні митці», – промовляє до європейського покупця колекція Big Art від Big Wines роботами Івана Марчука на пляшках першокласного Одеського чорного і Тельті-Курук – «Не покиньте нас напризволяще перед дикою ордою, яка витопче всі виноградники і пограбує картинні галереї». Сергій Стаховський і goodwine минулого року презентували вино Victoria, назване в пам’ять сомельє Вікторії Замченко, яку вбили русскі під час однієї з атак дронів на Київ. Всі гроші від продажу цього вина будуть спрямовуватись у однойменний благодійний фонд допомоги молодим сім’ям. Відомий бренд «Виноробне господарство князя Трубецького» змінив свою назву на Stoic Winery, не бажаючи мати жодної асоціації з русскими, які за пів року окупації Правобережної Херсонщини сплюндрували їхнє історичне шато і «засіяли» виноградники мінами і снарядами.
Ми вистоїмо, виживемо, залишимось на нашій землі і, без сумніву, зробимо ще більше добрих і видатних вин. Вони будуть різними – можливо складнішими, а може більш індивідуальними. Фестивалі молодого вина будуть відбуватись протягом кількох тижнів листопада, переходячи від реґіону до реґіону залежно від кліматичних особливостей. Літні винолюби будуть віднаходити рідкісні екземпляри тілистих і терпких вин старого стилю аби, попередньо загорнувши пляшку в паперовий пакет, розділити їх з друзями на лавках осінніх парків.
А я сподіваюсь на щедрий врожай порічок цього літа.
__________________________
* «Вино, вино червеноє, хто тя буде пити?» – назва лемківської рекрутської пісні
19.04.2024