ЛЬВІВСЬКИЙ ПІПЛЗБУК
Гіпі сторі’з меґезін
• Час Вірменки
• Пілігрим
• Привид Опери
• Воїн Світла
Замок
• Ніч магічна
• Королівство рок’н’ролу
• Сейшн
• Колодязь
• Фестиваль польотів
• Ключ
• Історія, вичитана з листів, що вціліли
• Справжня історія Рути й Арлекіна
• Піплзбук
• Де живе дух контркультури?
• Колесо Сансари
• Світло
ЧАС ВІРМЕНКИ
Культове кафе виникає раніше – ще на підйомі Ринкової площі видно в глибині вулиці Друкарської наріжний чотириповерховий будинок. Його перша контактна точка – вхід до Вірменки. Видно половину дверей і один ряд вікон над ними. Поступово з торця вимальовуються два ряди замурованих вікон з боку Друкарської і під ними брама, закрита наглухо – як і тоді. Зліва випливає фасад із двома вікнами першого поверху і входом. В ті роки над ним містився переконливий напис: «Кофейня». Погляд вправо – Будинок пір року, де була Алікова1 кафедра, далі тупик, там Вірменська утворює «кишеню» з наскрізним виходом у дворик домініканців. Кафе на Вірменській у той час мало дві виразні переваги: тут не продавали алкоголю і сюди не заходили любителі розігріву, також можна було вийти з кавою на вулицю і там стояти скільки завгодно. Приміщення було трохи меншим, барна стійка довшою, ніші в торцевій стіні з’явилися потім. Інтер’єр витворювали панелі світло-коричневих тонів, два вікна були запнуті зі середини плетеними макраме з мішковини, ніби панно, стилізовані під українські орнаменти – робота майстрів Інституту прикладного мистецтва. Такі ж самі, тільки менші, звисали з люстр, що створювало атмосферу затишку і напівтемряви. Шість круглих столиків – ті самі, що й нині; загалом тут могло вміститися тридцять осіб. Тільки-но відкрилося кафе на Вірменській, як тут почали збиратися студенти Поліграфу, Інституту прикладного мистецтва, художнього училища – їхні майстерні містилися поруч.
***
12 жовтня 2016 року відбулася акція, присвячена 48-й річниці Establishment Республіки Святого Саду, – перша з циклу літературно-музичних акцій на Вірменці.
Коли набився зал, близько 19:00 сейшн оголосили відкритим. Першим взяв слово Президент Республіки Лемко2, він запалив народ безсмертним «Srav Pes!». Далі все лягло у звичну колію. Подібно відзначали сорокаріччя Святого Саду тут же на Вірменці, про що знято фільм і є відео на ютубі. Логічно з’ясувати природу цього феномену. Втім соціологи ще оцінять роль гіпісового ферменту, закладеного у фундамент Республіки, як і містичне ядро Святого Саду.
Увага, рок-бенд!
Коли відіграли музиканти, виступив Міністр комунікацій Республіки Вуді Чайлд. Все й відразу, без зайвих реверансів, послуговуючись виключно революційною доцільністю і методологією прямої дії. Про що конкретно йшла мова, вже не пригадує ніхто. Міністр капітального будівництва Лінь Бяо3 торкнувся хуліганського минулого Республіки. Цю ж тенденцію розвинув ще один садівський авторитет на псевдо Лисий.
Знову музична пауза.
Далі експромт. Хто хотів, виходив на середину і говорив, що хотів. Маніфестація гіп-контркультури, анархічний дух, як і на акціях «Гіпі у Львові», що відбувалися в Арт-галереї «Ом». Президент визнав, що так воно все виглядало і при народженні Республіки. Вал непогамованих енергій, хоча вгашених не було. Все в рамках пристойності і без ексцесів. Народ очікував вражень – народ отримав сатисфакцію. Вірші, сповнені вагантської естетики. Жіночий дует із яскравих індивідуальностей Іванка Перетятко – Наталя Конфетка Шинкарук, світ, де не існує півтонів. Бурхлива експресія і тонкий аромат квітів. Респект, дами! Україномовний римейк «Smoke On the Water». Популяризація фронтмена львівських Мотогіпі – цього не могло не статися в принципі. Хоча якщо бути точним, вдалося лише означити явище, оскільки Пензель не прийшов. В умовах сенсаційного валу зринали імена львівських монстрів року і біґ-біту Юрія Шаріфова і Карлоса Коцюмбаса. Ззаду напирали ентузіасти, штурмуючи барну стійку. Стоп, алканавти, слово поетам! Вічні хіти, як «Кульпарковская, 95», притримують наостанок. Чий почерк, звісно: Тут Був Звьоздний. Під завісу виступають молодші учасники тусовки Тарас Марчук та Андрій Граф. У цьому плані треба згадати наших топ-advance-літератур-менеджерів і тогочасні рефлексії щодо номінації Боба Дилана нобелівським лауреатом. Той варіант, коли не варто судити по рєпі. Наприкінці вшанували пам’ять господині Вірменки пані Наді і героїв львівського андеґраунду Ґреґа, Цепеліна, Фреда, Потопляка.
Честь і респект садівській тусовці, шанувальникам рок'н'ролу і гіпі-лайфу, читачам альманаху «Хіппі у Львові», рокерам, байкерам, гіпі, всім, хто прийшов, і тим, хто хотів, але не зміг.
Rock’n’Roll Forever!
Мир і любов!
Це був початок літературно-музичного салону на Вірменці.
___________________________
1 Олег «Алік Вуді Чайлд» Олісевич (нар. 1958) у 1976–1984 числився натурником на кафедрі академічного рисунку Інституту прикладного та декоративного мистецтва, яка займала приміщення в кам'яниці «Пори року» на вул. Вірменській, 23 (тепер тут кафедра реставрації творів мистецтва Львівської академії мистецтв).
2 Ілько Лемко (нар. 1951).
3 Леонід «Лінь Бяо» Коваль (1951–2019). Далі згадуються
Олександр «Лисий» Чайка (нар. 1958),
Іванка Перетятко-Писаренко (нар. 1963),
Наталя «Конфетка» Шинкарук (1960–2020).
Юрій Шаріфов (1946–2017),
Хуан-Карлос Коцюмбас (1955–1984),
Валерій «Звьоздний» Султанов (нар. 1958),
Тарас Марчук (нар. 1972),
Андрій «Граф» Бакун (нар. 1971),
Сергій «Цепелін» Косолапов (1961–2011),
Ігор «Фред» Вахула (1954–2015).
08.07.2023