Нині в Українському католицькому університеті сенатори обрали нового ректора: ним прогнозовано – консенсус щодо наступника о. Богдана Праха існував уже давно – став доктор філософії Тарас Добко, який до цього обіймав посаду першого проректора в університеті, заслуживши прихильне ставленні і викладачів, і студентства.
Він став третім ректором УКУ (і першим цивільним) після кир Бориса Ґудзяка (2002–2013) та о. Богдана Праха (2013–2023); в переліку можна ще згадати о. Михайла Димида, ректора відновленої в 1994 році Львівської богословської академії (1994–2000), з якої і виріс Український католицький університет.
Оскільки за українським законодавством максимальний термін на посаді керівника закладу вищої освіти – дві каденції чи десять років, то Сенат Українського католицького університету в березні оголосив конкурс на посаду ректора УКУ та сформував номінаційний комітет з проведення виборів ректора на чолі з сенатором Андрієм Гундером, президентом Американської торговельної палати в Україні, колишнім директором філії УКУ в Лондоні, що завершилися нинішнім голосуванням.
Разом із привітаннями новообраного ректора на засіданні Сенату пролунали слова вдячності, зокрема від Глави УГКЦ кир Святослава та президента УКУ кир Бориса Ґудзяка, його попередникові о.Богдану Прахові, який у відповідь зазначив:
«Час служіння в УКУ на посаді ректора для мене був великим викликом і водночас радістю працювати з неймовірною командою. Я вдячний Господу Богу за цей благословенний час. Дякую команді, ректорату – вони сильні як бетон. Успіх нашого університету в тому, що всі ми відчуваємо відповідальність за спільноту і творимо щось цінне, корисне не тільки для нас особисто, а й для суспільства. І я вам усім дякую за це. Нехай Бог благословить Тараса Добка, бажаю йому завжди єднатися з Господом, слухати те, що Господь хоче передати йому і цілій нашій спільноті. Тоді все буде добре».
Тарас Добко народився 1971 року ві Львові, закінчив тут 51-шу школу імені Івана Франка, а потім (1993) Львівський державний університет імені Івана Франка за спеціальністю «теоретична механіка» на механіко-математичному факультеті. І відразу продовжив навчання в Міжнародній академії філософії у Ліхтенштейні (1993–1996; магістерська робота: «Релігійна віра і метафізичне переконання про існування Бога: порівняльне дослідження»). Там же пройшов докторантуру (1996–1998) і в 2003 році, захистивши дисертацію «Щастя людської особи. Феноменологічне дослідження розкриття людської особи у досвіді щастя», отримав ступінь Ph.D.
З 1998 року викладає філософію в УКУ, паралельно викладав у альма-матер (докторантський семінар «Теорія соціальної і культурної сучасності»), Василіанському інституті філософсько-богословських студій імені митр. Йосифа В. Рутського у Львові (Епістемологія); Вищому інституті філософсько-богословських студій імені Миколи Чарнецького (ЧНІ) (курси: «Вступ до філософії», «Епістемологія», «Християнська філософія», «Філософія релігії»); Інституті богослов’я, філософії і культури «Сулхан Сава Орбеліані» у Тбілісі.
Сфера наукових зацікавлень: класична феноменологія і феноменологічна епістемологія, персоналізм у зацікавлення етиці, секуляризація у постмодерній культурі, філософія релігії, етика і публічне життя, історико-філософський і соціокультурний аналіз концепцій раціональності у європейській культурі, освіта і цілісний людський розвиток, проблеми університетської автономії і академічної культури.
В УКУ був заступником декана філософсько-богословського факультету (2000–2003), проректором з навчальної роботи (2003–2008), першим проректором (2008–2023).
У 2005–2008 рр. був сенатором УКУ, в 2008–2012 – голова Ради проєкту будівництва університетського містечка УКУ та членом наглядової ради Бізнес-школи УКУ.
Новий ректор вважає, що спільнота УКУ покликана виявити лідерство у трьох основних ділянках: зцілення ран війни й відновлення/модернізація України, промоція української аґенди у світі та творення духовної християнської пропозиції для людини 21-го століття. Програма його ректорської каденції – «Університет, який служить», у час повномасштабної війни УКУ покликаний бути пророчим прикладом всього найкращого, чим може бути Україна:
«Сьогодні ми живемо в борг коштом позиченого часу, здобутого для нас нашими захисниками і захисницями. Нашим першочерговим завданням як академічної спільноти є генерувати надію – візію майбутнього нашої країни і спроможність її втілювати.
Сьогодні освіта стоїть перед викликом радикальних змін. Глобальна конкуренція за таланти, стрімкий розвиток штучного інтелекту, поява підприємливих гравців на освітньому ринку, загрози пандемії створюють значний тиск на освітні інституції та їхню спроможність виконувати свою місію належним чином. Під впливом війни і її викликів молоді українці шукають за знаннями, які є найбільш релевантними в цих обставинах, можуть допомогти їм краще зрозуміти, що відбувається, і знайти свій особливий шлях в умовах глобальної невизначеності. Тож, з одного боку, УКУ має будувати інституційну культуру, відкриту до новинок і експериментів в освітньому процесі. З іншого – ключовим критерієм для оцінки доцільності їхнього впровадження має бути цілісний розвиток студента й усвідомлення молодою людиною важливості спільного блага».
24.06.2023