ЛЬВІВСЬКИЙ ПІПЛЗБУК
Гіпі сторі’з меґезін
• До пацифіка
• Арка
• Флет
• Біль Арлекіна
• Час Вірменки
• Пілігрим
• Привид Опери
• Воїн Світла
Замок
• Ніч магічна
• Королівство рок’н’ролу
• Сейшн
• Колодязь
• Фестиваль польотів
• Ключ
• Історія, вичитана з листів, що вціліли
• Справжня історія Рути й Арлекіна
• Піплзбук
• Де живе дух контркультури?
• Колесо Сансари
• Світло
ДО ПАЦИФІКА
Необхідно шукати дотичні лінії.
Барліг Ветерані, Veteranische Höhle – ресторація XIX століття на початку вулиці Куркової, названа в честь фельдмаршала Фрідріха Ветерані, була популярною серед офіцерів львівського гарнізону, ветеранів ще Семилітньої війни, як пише Юзьо.1 Погана репутація, регулярні батярські бої визначали її специфічний профіль. Сьогодні марно шукати цей достославний заклад – квартал давно забудований і патріархальний краєвид зі садками і будинками в стилі бідермаєр втрачений. Але справа не в цьому.
Догори Курковою, теперішньою Лисенка, – бокові вулички, сквер, глуха стіна, за якою невідомий світ, дитячий майданчик, затиснутий між лініями дротяної огорожі, сходи вниз, мур костельного саду святого Антонія, ряд старих австрійських будинків.
Он там, вдалині. Сонмище екзотичних типів – бороди, хайр, чорна шкіра, метал, грубі підошви – вони виходять із брами, публіка епохи гіп-сейшнів, ветерани контркультури. Прибравши незалежного вигляду, впевненими кроками прямуєш назустріч, користуючись тим, що тебе ніхто не впізнає. Браму відкрито.
Пів марша сходами вниз – перед очима внутрішній двір-колодязь. Його архітектоніка витворена двома рівнями: той, що ближче, заглиблений на половину людського зросту, між ними живопліт – дикий виноград, щось таке. Не треба у двір – сходами знову вниз, поворот вліво-вправо, ковані двері посилають вібруючий сигнал давнім стінам.
Тепер ти перебуваєш у герметичній рубці близько до надр міста. Тільки-но завершився черговий епізод і ще не розсіявся сигаретний дим. Неважливо. Картина склеюється швидко. Склепіння незвично високо підняте над головою. Вікно вгорі, барна стійка, старий добрий блюз. На стінах репродукції бітлів, фотопортрет Пензеля, малярські ескізи Люи, Беста, Раси Брусокайте.2 Пацифік. Мозаїчні барви за спиною згущуються і складаються у плямисту мапу, вибудовують цегляну завісу, на якій проступають авторські логотипи: HOŁOSKO, PEŁCZYŃSKA, WULKA, KULPARKÓW, KRASUCZYN, WILCZEK, MAŁANICZ, REISS, RUDY, MASCHLER, NEUWONNER, SZNAPIK ROZNER, D. URICH – колекція прізвищ, районів, передмість, акуратно розфарбована мапа цеголень старого Львова. Експозицію дестабілізує інвазія мілітарі, атрибути бункера Холодної війни – протигаз, важкі американські boots зразка 1942 року поміж колесами гірського біцикля – стрімко наближаючи зіткану реальність до витоків байкерської легенди. Свої обриси вимальовує Барліг Ветеранів.3
Цієї миті дерев’яна сходина прогинається під кованим черевиком. Хтось швидкими кроками збігає по сходах, повертаючись назад.
Danger!
Арбітр ще не визнав провини, але ти непрошений проник у таємну кімнату, і цей факт не змінити.
Не спіши.
Все більше гупає у скронях, відчуття небезпеки змішане з азартом. Звук проходить крізь стіни до підземних глибин, назустріч схованому у надрах гір Sanctum. Звідти з тектонічних розломів доноситься пульс, що вібрує, гупає в резонанс – видно, тут розташована одна із триґерних точок. Ще є хвилина часу, поки до дверей наближається Вишня.
Увагу приковує стіна із дзеркалом, незрозумілі з’яви відбиті в нуртуючих хвилях його глибинних пластів. Над ним портрети – стигми таємничого світу: Октай, Сюр, Вальдемар, Леонід Швець, Артур Волошин, Віталік Кабан, Іштван, Мішель, Черепаха, Петров, Ноні, Брек, Потопляк, Стах, Дмитровський, Єгор Бабков, Кузя Гадюкін, Ніс – їм не вирватися за межі Задзеркалля.4 Німий перелік, ніби тост Воротаря, зашифрована книга історій, один із розділів Неборакової книги, «яку постійно читаєш і тлумачиш, і виявляється, що ти один з тисяч її персонажів, якому не те, що не судилося вирватися за її межі, а навіть збагнути її загальний зміст не судилося. Але персонаж збунтувався…».5
_________________________
1 Фрідріх фон Ветерані (1643–1695) – австрійський полководець. Уфортифікував правий берег Дунаю під час Великої Турецької війни (1683–1699), зокрема скельну печеру Піскабара в Банаті, де австріяки у 1692 оборонялися півтора місяця і яка згодом здобула назву Veteranische Höhle; нині затоплена гідроелектростанцією. Юзьо – Юрій Винничук.
2 Ігор «Пензель» Венцславський (нар. 1949) – засновник групи Мотогіпі (1975–1990).
Людмила «Люа» Конарєва – навчалася у Львові, проживає в Собінці Владимирської області.
Володимир «Бест» Щербаков (нар. 1951) – народився у Львові, проживає в Собінці.
Раса Брусокайте (нар. 1961) – художниця з Алітуса (Литва).
3 Підвал у будинку Володимира «Вишні» Вишневського (нар. 1952), учасника Мотогіпі.
4 Учасники львівської гіп-тусовки, художники, музиканти, поети Октай Байрамов (1953–1980), Володимир «Сюр» Богун (1952–1987?), Леонід Швець (1949–1993), Артур Волошин (1962–1991), Анатолій «Іштван» Гайнюк (1964–1999), Сергій «Черепаха» Козенко (1959–1996), Володимир Петров (1958–2000), Володимир «Ноні» Єсаулов (1961–2001), Віктор «Брек» Цуканов (1953–2001), Станіслав «Костилевич» Потопляк (1954–2003), Станіслав «Стах» Кокінський (1951–2006), Сергій Дмитровський (1961–2006), Єгор Бабков (1965–2009), Сергій «Кузя» Кузьмінський (1962–2009), Євген «Ніс» Ткаченко (1967–2010).
5 З роману Віктора Неборака «Базилевс» (2006).
10.06.2023