Літературні часописи Львова

(Закінчення "Літературної історії Львова. Пунктирний курс")

Від кінця XVIII століття у Львові починає виходити періодика, яка позитивно впливала і на розвиток літератури.

Дехто намагався виводити початки львівської періодики від видання Kurjer Lwowski (1749), проте це був лише листок, «одноднівка», випущена з нагоди інтронізації львівського греко-католицького єпископа Льва Шептицького (пізніше періодичне видання, з яким співпрацював Іван Франко, просто перебрало ту назву).

Першим львівським виданням була таки Gazette de Leopol («Ґазета Львова»), яка виходила французькою мовою упродовж 1776 року. Австрійська влада запропонувала випускати газету німецькою або французькою мовою. Аби не видавати «ворожою» німецькою, було обрано французьку. Це було взагалі перше періодичне видання на терені України.

У 1776 році в будинку на розі сучасних вулиць Ставропігійської, 11 та Федорова працювала друкарня Піллерів. Саме там надрукували першу в Україні газету.

У ті часи твори художньої літератури друкували на сторінках часописів. Про газети тут не згадуватимемо, та й часописи згадаємо далеко не всі, а лише деякі, знову ж таки, значніші (або ж із цікавинкою-родзинкою), як українські, так і польські чи єврейські.

Про львівські українські часописи ґрунтовну й фахово опрацьовану інформацію можна почерпнути з тритомника (третій том – у двох книгах) «Українські часописи Львова» (2001–2003), а також із перших чотирьох вже виданих томів багатотомного (планується понад 20 томів) проєкту «Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст.: історико-бібліографічне дослідження».

Часопис Lwowianin («Львів’янин») у 1835–1842 роках видавав Людвік Зелінський (Ludwik Zieliński). Редактором і автором усіх матеріалів часопису був сам Зелінський. Хоча Lwowianin належав до бульварної преси, він був першим часописом, який послідовно висвітлював львівську тематику.

Dziennik Mód Paryskich, чч. 1-3, за 1-28 січня 1847 року

Dziennik Mód Paryskich, чч. 4-6, лютий-березень 1847 року

Часопис Dziennik Mód Paryskich («Денник паризьких мод»), присвячений моді та літературі, виходив польською мовою в 1840–1849 роках (у 1848–1849 рр. – під назвою Tygodnik Polski. Pismo poświęcone Literaturze, Obyczajom i Strojom – «Тижневик польський. Часопис, присвячений літературі, звичаям і вбранню»).

Ініціатором його видання був кравець Томаш Кульчицький (Tomasz Kulczycki). На сторінках часопису друкували, зокрема, повісті Юзефа Дзєжковського (Józef Dzierzkowski), драматичні твори Кароля Шайнохи (Karol Szajnocha), поезії Корнеля Уєйського (Kornel Ujejski).

«Зоря Галицька», яка виходила в 1848–1857 роках, була першим національним політичним часописом українською народною мовою не лише у Львові, а й у всій Україні. На сторінках «Зорі Галицької» упродовж усіх років видання публікували поетичні та прозові твори українських письменників. Серед авторів були Антін Могильницький, Лука Данкевич, Євген Згарський, Іван Озаркевич, Микола Устиянович, Іван Гушалевич, Богдан Дідицький, Іван Наумович(три останні трималися москвофільського спрямування; зрештою, до нього деколи відносять і Миколу Устияновича) й інші.

Володимир Маркіянович Шашкевич, один із видавців "Вечерниць"

«Літературне письмо для забави і науки» під назвою «Вечерниці», редакторами якого були Федір Заревич і Володимир Шашкевич, виходило у 1862–1863 роках. Активними авторами цього видання були Юрій Федькович, Данило Танячкевич, Кузьма Бернатович, Євген Згарський, Пантелеймон Куліш, Марко Вовчок, Олекса Стороженко, Микола Костомаров. У «Вечерницях» було опубліковано багато поезій Тараса Шевченка.

Літературно-науковий часопис «Правда» виходив у 1867–1898 роках. Ініціатором його створення був Пантелеймон Куліш. Часопис друкував багато прозових творів тодішніх українських письменників.

Видання, в яких активну участь брав Іван Франко

Часопис «Друг» – 1874–1877 роки. Із часописом співпрацювали Іван Белей, Антін Дольницький, Володимир Левицький, Михайло Павлик та Іван Франко.

Єврейський часопис Zgoda виходив польською мовою у 1877–1878 роках, його видавало Товариство Zwiastun Pojednania.

Велика роль у розвитку української літератури у другій половині ХІХ ст. належить двотижневику «Зоря» (1880–1897), що став загальноукраїнським часописом і намагався висвітлювати літературний процес в його повноті й багатогранності (поезія, проза, художній переклад, літературна критика).

Єврейський часопис Ojczyzna («Вітчизна») виходив польською мовою у 1881–1891 роках.

Під назвою «Світ» у Львові в різний час виходило три видання. Ілюстрований літературно-політичний місячник «Світ» виходив у 1881–1882 роках. Заснований як орган літературної групи «Молода Муза», літературно-науковий часопис «Світ» виходив у 1906–1907 роках. Ілюстрований двотижневик (від 1927 року місячник) «Світ» виходив у 1925–1929 роках.

У 1894–1897 роках за редакцією Івана Франка з’являвся журнал «Життя і слово», в якому друкувалися поетичні, прозові, перекладні твори, літературно-критичні та наукові праці з питань літератури.

Двотижневик Wiadomości Artystyczne («Мистецькі вісті»), присвячений музиці, театрові та літературі, виходив польською мовою у 1897–1901 роках.

«Літературно-Науковий Вістник» почав видаватися з 1898 року на базі часописів «Зоря» та «Життя і слово». Його головним редактором був Михайло Грушевський, а літературну частину вів Іван Франко. Журнал швидко здобув велику популярність на всіх українських землях, об’єднавши навколо себе представників різних літературних поколінь. І хоча 1907 року його перенесли до Києва, до 1910 року «ЛНВ» мав у Львові свою редакцію, яку очолював Володимир Гнатюк. Після Першої світової війни «ЛНВ» відновив своє існування – від 1933 року він виходив у Львові під назвою «Вістник» за редакцією Дмитра Донцова.

Місячник Iris («Ірис») виходив у 1899–1901 роках. Редактором часопису був Станіслав Шнюр-Пепловський (Stanisław Schnuer-Pepłowski). У ньому друкували твори сучасних польських письменників.

Ілюстрований гумористично-сатиричний двотижневик «Комар» виходив у 1900–1905 роках. У ньому друкувалася, зокрема, й віршована публіцистика Івана Франка, Михайла Павлика, Дениса Лукіяновича, Степана Чарнецького. Постійними авторами часопису були Остап Левицький, Осип Шпитко, Дмитро Макогон, Сильвестр Яричевський, Ярослав Весоловський; друкувалися там вірші Костянтини Малицької та гумористичні оповідання Михайла Яцкова. Під назвою «Комар» виходив у 1933–1939 роках також гумористично-сатиричний часопис. Там автори переважно підписували свої матеріали псевдонімами.

Польський науковий квартальник Pamiętnik Literacki («Літературні записки») виходив у 1902–1939 роках. Був присвячений історії польської літератури, питанням літературної критики й теорії літератури.

Єврейський щомісячник для молоді Мoriah виходив польською мовою у 1903 році.

Засновниками «Артистичного вісника», присвяченого образотворчому мистецтву, музиці та театру (1905–1907) були художник Іван Труш і композитор Станіслав Людкевич. Із часописом співпрацював Іван Франко.

«Ілюстрована літературно-наукова часопись для руского народа» під назвою «Дзвін» виходила в 1905–1906 роках за редакцією Осипа Шпитка. Там друкувалося чимало творів українських письменників: Івана Нечуя-Левицького, Пантелеймона Куліша, Олександра Кониського, Олекси Стороженка, Леоніда Глібова, Павла Грабовського, Бориса Грінченка, Сильвестра Яричевського, самого Осипа Шпитка, Василя Пачовського, Богдана Лепкого та інших.

У 1906 році Василь Залєський видав одне число часопису «Поезія», в якому були надруковані матеріали у віршовій формі, авторів яких редакція не подавала. Домінантою було відстоювання рідної української мови, проповідувалася потреба «злучити разом всіх Русинів», «всю Руську родину», себто «Україну, Волинь, Угри, Буковину, Поділє, Полісє, Галичину любу не дати в поталу і на вічну згубу».

Польський часопис Nasz Kraj («Наша країна») виходив у 1906–1911 роках, редактором його був Тадеуш Павліковський (Tadeusz Pawlikowski). У часописі друкувалися твори сучасних польських письменників, переклади з відомих зарубіжних авторів.

Накладом родини Павліковських (Pawlikowscy) виходив у 1908–1913 роках польський часопис Lamus («Комора»). Він був присвячений літературі минулого.

Єврейський часопис Jedność («Єдність») виходив польською мовою у 1907–1912 роках, а ще один єврейський часопис Zjednoczenie («Об’єднання») – у 1912–1918-х.

У 1913 році Микола Нискоклон видав два числа часопису («літературної часописі») «Дешева читальня». Без зазначення авторства було надруковано переклади художніх творів детективного жанру: новелу Едґара По «Вбивство на вулиці Морґ», початок повісті Моріса Лєблянка [Леблана; «літературний батько» Арсена Люпена. – І.Л.] «Кришталевий корок»; а також уривок із поеми «Катерина» Тараса Шевченка.

Часопис «Шляхи» у 1913–1914 роках виходив із підназвою «Орган українського студентства», у 1915-му – «Півмісячник літератури і громадського життя», у 1916-му – «Ілюстрований півмісячних літератури і громадського життя», від кінця 1916 до 1918 року – «Ілюстрований місячних літератури, мистецтва й громадського життя». У рубриці «Література» працювали С.Балей, Л.Ганкевич, Я.Гродинський, Б.Данчицький, І.Калинович, О.Карашкевич та інші. Там були прорецензовані книги М.Яцкова, М.Грушевського, М.Чубатого, А.Чайківського, О.Назарука, О.Вайлда. Були представлені художні твори різних жанрів (вірші, новели, романи). Надрукованими були прозові твори О.Назарука, В.Бирчака, М.Яцкова, поетичні твори С.Чарнецького, Р.Купчинського, Ю.Шкрумеляка, Марійки Підгірянки, В.Атаманюка, Г.Чупринки та інших. Були опубліковані переклади творів зарубіжних авторів – п’єси Генріха Ібсена та Герхарда Гауптмана, вірші О.Мірабо та Д.Лілієнкрона, проза Дмитра Мережковського й Анатоля Франца.

Видавець ілюстрованого часопису «Світ дитини» Михайло Таранько

Ілюстрований часопис для дітей «Світ дитини» виходив у 1919–1939 роках. При часописі від 1934 року щомісячно виходили окремими книжечками твори українських авторів і переклади світової дитячої класики в серії «Дитяча бібліотека».

У вигляді додатків до єврейської газети Chwila («Мить»), що виходила польською мовою в 1919–1939 роках, публікувалися романи в серіях, переклади єврейської літератури з івриту, російської, німецької, англійської, французької, італійської мов. Головним редактором видання Chwila був Генрик Гешелес (Henryk Hescheles). У літературній рубриці публікували свої вірші поети Анда Екер (Anda Eker), Мінка Зільберман (Minka Silberman), Кароль Дрезднер (Karol Dresdner), Стефан Помер (Stefan Pomer), Горацій Сафрін (Horacy Safrin), Маврицій Шимель (Maurycy Szymel), Артур Лаутербах (Artur Lauterbach), Рафаель Фрідман (Rafael Friedman), Герш Аврогем Фенстер (Hersz Awrohem Fenster), Роман Брандштетер (Roman Brandstaetter). Також друкувалися переклади віршів Урі-Цві Ґрінберґа (Uri Cwi Grynberg), Хаїма Нахмана Бяліка (Chaim Nachman Bialik).

Часопис «Поступ» виходив у 1921–1930-х роках, його редактором був Олександр Мох. На основі цього журналу виник католицький напрям у літературі Львова.

Єврейський часопис для дітей і молоді Nasza Jutrzenka («Наш світанок») виходив польською мовою у 1921–1939 роках.

Часопис прорадянської орієнтації «Світло» виходив у 1925–1928 роках. Ініціатором створення часопису був Василь Бобинський, який редагував його до 1927 року (поки не виїхав до УРСР).

Місячник Lwowskie Wiadomości Muzyczne i Literackie («Львівські музичні та літературні вісті»), присвячений питанням музичної культури та літературної творчості, виходив польською мовою у 1925–1934 роках.

У 1927–1928 роках виходив прорадянський «місячник літературно-мистецької критики, інформації й полєміки» «Літературні Вісти» (скорочена назва «Лі-Ві»). Зокрема, часопис подавав невідомі дотогочас достовірні й оригінальні матеріали та документи про Івана Франка (наприклад, друковані у декількох числах із продовженням «Мої спомини про Івана Франка» Генрика Бігелейзена).

Часопис «Вікна» виходив у 1927–1932 роках за редакцією Василя Бобинського. Навколо нього об’єдналися українські письменники Олександр Гаврилюк, Ярослав Галан, Петро Козланюк, Ярослав Кондра, Степан Масляк, Мирослава Сопілка, Степан Тудор. Поезія та проза складали більшість часописних публікацій. Були надруковані вірші Павла Тичини, Максима Рильського, Миколи Бажана, Наталі Забіли, Василя Бобинського, Івана Крушельницького, Мирослави Сопілки та інших українських поетів, поетичні преклади з Христо Ботева, Артюра Рембо, Владислава Броневського та інших. Із прози були опубліковані твори Петра Панча, Леоніда Первомайського, Ґео Шкурупія, Миколи Хвильового, Івана Микитенка, Степана Тудора. «Вікна» є важливим джерелом для дослідження українських перекладів зарубіжних письменників, зокрема, Івана Ольбрахта, Аґнеси Смедлі, Кристю Белева, Георгі Караславова, Герберта Беккера, Ґеорґа Фінка, Леонарда Франка, Панаїта Істраті.

Єврейський часопис Сusztaier ("Вклад") виходив мовою їдиш у 1930–1933 роках, вийшло три номери, по одному на рік.

Ще один їдишомовний часопис Dos Fraje Wort («Вільне слово») виходив у 1931–1935 роках, мав літературний відділ.

Часопис «Дажбог» виходив у 1932–1935 роках. Редакторами «Дажбога» були Богдан Кравців, Євген Юлій Пеленський, Богдан Ігор Антонич. Часто на сторінках часопису містилися твори молодих літераторів, відбувалися дебюти початківців. Публікувалися фахові огляди літературного життя в Західній Україні, Великій Україні, Західній Європі.

Часопис «Назустріч» виходив у 1934–1938 роках, з ним активно співпрацювали письменники Михайло Рудницький та Святослав Гординський, літературознавець Михайло Возняк. Часопис висвітлював тогочасне літературно-мистецьке життя Західної України, Львова зокрема. На сторінках часопису друкувалися поезії Богдана Ігоря Антонича, Олекси Влизька, Павла Тичини, Максима Рильського, Петра Карманського, Романа Купчинського та інших. Із прози друкувалися твори Ірини Вільде, Ярослава Курдидика, Юрія Косача, Андрія Чайківського, Гната Хоткевича та інших. Друкувалося там чимало літературознавчих і літературно-критичних статей.

Єврейський двотижневик Hanoar Hacijoni виходив польською мовою у 1934–1939 роках, у ньому був відділ «З літератури на івриті».

Єврейський часопис Zew Młodych («Поклик молоді») виходив польською мовою у 1935–1939 роках, у ньому друкувалися статті про єврейську культуру та літературу.

Антигітлерівський комітет єврейської молоді видавав у 1936–1939 роках польською мовою тижневик Kontratak («Контратака»), там друкувалося багато віршів і оповідань, зокрема, сатиричного змісту.

Нинішній часопис «Дзвін» був заснований у 1940 році під назвою «Література і мистецтво». Від липня 1945 року до лютого 1951-го часопис виходив під назвою «Радянський Львів». У 1951–1989 роках – під назвою «Жовтень». Від 1990 року виходить під сучасною назвою. У різні роки редакторами були: від самого початку – Олекса Десняк, у 1945–1951 роках – Петро Козланюк, у 1951–1963 роках – Юрій Мельничук, у 1963–1966 роках – Ростислав Братунь, у 1966–1967 роках – Микола Романченко, у 1967–2001 роках – Роман Федорів, у 2001–2010 роках – Роман Кудлик. Тепер головним редактором є Юрій Коваль.

Григорій Чубай був ініціатором першого й останнього числа студентського літературно-мистецького альманаху «Скриня» (1971), авторів якого було репресовано: студентів виключили з вищих навчальних закладів. До «Скрині» були причетні Роман Кісь, Віктор Морозов, Олег Лишега, Микола Рябчук.

У 1991–1995 роках виходив перший у Львові (за новітніх часів) приватний журнал «Фіра», засновником і редактором якого був Юрій Перетятко. Часопис спеціалізувався на художній прозі, почасти – на фантастиці.

Незалежний культурологічний журнал «Ї». Назва часопису відповідає специфічній літері української абетки. «Ї» виходить під редакцією Тараса Возняка від 1996 року. Часопис займається проблемами культурології, політології, філософії, чимало уваги приділяє художній літературі. Окремі випуски присвячені різним аспектам культурного життя Львова. Всі випуски часопису є у вільному доступі в інтернеті.

Часопис «Нова хвиля» існував у другій половині 1997 року на передвиборчо-рекламному ентузіазмі. Стильно оформлював його Влодко Костирко, друкувалися там літературні та літературознавчі матеріали, зокрема Юрія Покальчука, Віктора Неборака, та й мої.

Часопис «Форма[р]т» видавав у першій половині 2000-х років Олександр Гордон. У часописі друкувалося чимало поетичних творів, як українських, так і перекладних.

У 2000–2009 роках за редакції Надії Мориквас виходив часопис мистецького спрямування «Річ» (нині існує лише в електронному варіанті). Значна частина часопису присвячена літературі.