Землі західноукраїнській

 

 

Земле, поорана горем,
Лихом засіяна чорним!
Горе і лихо поборем,
Книгу прекрасну розгорнем.

 

Книга ця волею зветься,
Працею зветься живою:
Сяйво з Кремля засміється
В лоні води дністрової.

 

Сяйво над Львовом над містом,
В серці і радість і подив...
Сяєш ти видом огнистим
В вольному колі народів.

 

Тінь многострадна Франкова
Вольну країну вітає
І плетениця лаврова
Горде чоло їй скрашає.

 

Сталось, що снилось найкращим
І найодважнішим людям!
Стрілам ворожим і пращам
Всі ми відпорою будем.

 

Нині ви, сестри й братове,
На терези положили
Царство неправди і крові —
Чи квітування всесиле.

 

Дві перед вами дороги —
А простувати одною...
Сміло ж ідіть, без тривоги
В річище правди нової!

 

Як утікали панове, —
Аж підківки погубили...
Чуєте? Дружньої мови
Срібні струмки задзвеніли.

 

Як утікали панове, —
Аж закривавили землю —
Чуєш, заквітчаний Львове,
Голос могучого Кремлю?

 

Гей, не найти тобі, люде,
Кращих для щастя підвалин!
Славен і хвален хай буде
Мужній і мудрий наш Сталін!

 

[Вільна Україна]

27.10.1939