Земле, поорана горем,
Лихом засіяна чорним!
Горе і лихо поборем,
Книгу прекрасну розгорнем.
Книга ця волею зветься,
Працею зветься живою:
Сяйво з Кремля засміється
В лоні води дністрової.
Сяйво над Львовом над містом,
В серці і радість і подив...
Сяєш ти видом огнистим
В вольному колі народів.
Тінь многострадна Франкова
Вольну країну вітає
І плетениця лаврова
Горде чоло їй скрашає.
Сталось, що снилось найкращим
І найодважнішим людям!
Стрілам ворожим і пращам
Всі ми відпорою будем.
Нині ви, сестри й братове,
На терези положили
Царство неправди і крові —
Чи квітування всесиле.
Дві перед вами дороги —
А простувати одною...
Сміло ж ідіть, без тривоги
В річище правди нової!
Як утікали панове, —
Аж підківки погубили...
Чуєте? Дружньої мови
Срібні струмки задзвеніли.
Як утікали панове, —
Аж закривавили землю —
Чуєш, заквітчаний Львове,
Голос могучого Кремлю?
Гей, не найти тобі, люде,
Кращих для щастя підвалин!
Славен і хвален хай буде
Мужній і мудрий наш Сталін!
[Вільна Україна]
27.10.1939