Михайло Павлик.

Сього тижня (17. с. м) минуло Михайлови Павликови 60 літ. Koристаємо з ceї хронольоґічної нагоди, щоб Ювилят і наша суспільнїсть при нашім посередництві пережили хвилю в родї ювилейного сьвята. Розуміємо се так: Хто з членів нашої національної суспільности є сьвідомою одиницею, а не тільки статистичною позициєю, той знає, чим є в нашій суспільности Михайло Павлик. І от усі ті знаючі, прочитавши сі наші рядки про нього, звернуть свої думки до його особу, перейдуть В памяти його діяльнїсть і рівночасно ті етапи поступу, який зробив наш нарід за час його діяльности і в який вложив він як свою вкладку працю всего свого сьвідомого житя. Так утворить ся невидимий звязок між суспільністю й Ювилятом, тихе сьвято духа, яке нехай настроїть наш загал почуванєм пошани для праці Ювилята, а Ювилятови нехай дасть почутє вдоволеня, що він не даром для свого народу пройшов свій шістьдесятилїтний житєвий шлях.

Як пропаґатор модерних суспільних ідей серед нашої суспільности, Михайло Павлик має своє місце в істориї розвитку нашого народу в тих главах, де буде оцінена роль Драгоманова і того ідейного руху, який він викликав серед вашої суспільности і який під назвою радикалізму заплїднив усі области нашого суспільного житя. Тут буде стояти Михайло Павлик як найревнїйший сподвижник праці Драгоманова.

Але сим не вичерпуєть ся його діяльність. Сам Драгоманов при кождій нагоді зазначував, що в обставинах нашого національного житя попри партийно-політичну працю кождий мусить сповняти працю загально національну, щоби як найшвидше довести наш нарід на ступінь розвитку новочасних наций. І Драгоманов, побіч своєї партийно полїтичної дїяльности, поклав великі заслуги в сій загально національнїй области праці. Поклав їх і Михайло Павлик, головно на лїтературнїм поли. Знаменитий знавець мови, він як публіцист, перекладач, редактор, поклав великі заслуги для розвитку нашої літературної мови. Окрема згадка належить ся його численним перекладам з чужих мов. І окремо згадати треба про його невтомну працю над материялами до характеристики нашого розвитку з того часу, коли зароджував ся й мостив собі шлях радикальний рух, отже над перепискою Драгоманова, актами тодішних політичних процесів і т. п.

В кінці зазначимо з житя й діяльності Михайла Павлика те, що як „Das ewig Menschliche” має вартість незалежно від партийно полїтичних напрямів. Се — його особисті прикмети як людини і громадянина. Отже незвичайна роботящість, висока ідейність, небуденна здібнїсть жертвувати для ідеї всіми особистими житєвими добрами людини, глибока віра в побіду правди.
До тих його особистих прикмет належить також незвичайна скромнїсть, в якій він нїколи не висував своєї особи наперед. І не цурався ніякої, навіть найчорнїйшої роботи, коли вважав її корисною для суспільности. На такій чорнїй, безіменнїй роботі зійшла йому більша часть житя. Нїде вона не буде записана для прославлена його імени, але свою задачу вона сповнила.

Окремо треба згадати про його відношенє до дїяльности й особи Драгоманова. Перенявши від нього основнї ідеї свого сьвітогляду, Михайло Павлик став не тільки однодумцем, але й приятелем Драгоманова. І ту приязнь перенїс по його смерти на його пам'ять, перетопив у незвичайний пієтизм до особи великого громадянина, — ідеальний примір вірности в приязни.

Доля не пестила Михайла Павлика. Переслїдуваня і злиднї замолоду сплели ся з злиднями на старість в один тернистий шлях житя. Що йдучи тим тернистим шляхом, Михайло Павлик до 60-ого року житя донїс свій молодечий ідеалізм, се треба приписати тим особистим його прикметам.

Очевидно, ступінь оцінки заслуг Михайла Павлика для суспільности залежить від партийного становища тої оцінки. Але в діяльности Михайла Павлика і в його характері як людини і громадянина є цінности, які мають вартість незалежно від партийного становища. І за ті цінности кожний згадав його в день його ювилею “незлим, тихим словом”, шануючи його й дякуючи йому за його працю для суспільности.