Поезія.

І.

Гаркнули бубни, сурми заграли,

Хоруговки злопотїли,

Полки, як стада птиць, як громади львів,

Як лявіна летїли.

"Деж ви ідете, де ви спічнете,

(Чета минає по четї)

Чи у могилї, братчики милі,

Чи в злотоверхім мечетї?

Вам при дорозї та на морозї

Смерть білу постїль готує —

Мати заводить, з розуму сходить,

Батько стоїть та сумує.

"Ой не плач батьку, та не плач рідний,

Нї ти жінко, нї мати,

Бо не на те ми при боцї шаблю

Носим, щоб в ліжку вмирати.

Ваша річ жити, жати, косити.

Розуму внуків навчити,

А наша справа, кервава слава,

Вмерти або побідити!"

Гаркнули бубни, сурми заграли,

Хоруговки злопотїли,

Полки, як стада птиць, як громади

Львів, як лявіни летїли.

II.

На долинї дим і порох,

Серце бєть ся, як дзвін,

Ось і він, ось і він

Наш відвічний ворог....

Хто говорить, що се люди,

В очи плюнь і не вір,

Таж се звір кинув бір —

Міряй просто в груди...

На долинї пекло чисте,

Ближнїй ближнього їсть.

Що за злість, що за злість!

Вереск, зойки .... Христе!

[Дїло]