вдова по світлій памяті д-рі Євгені Олесницькім, померла в Кракові дня 31. березня 1941 р, у 77-ому році життя.
Покійна була польського роду (з дому Врублєвська), та під впливом великої індивідуальности свого покійного мужа стала українкою і доброю українською патріоткою. По смерті пок. д-ра Євгена Олесницького мала Покійна важке життя. Невеличке майно, що залишилося після смерти мужа, припало їй тільки в половині, а друга половина (була це камяниця у Львові) припала д-рові Євгенові Барвінському, що в кілька років по смерти д-ра Євгена Олесницького став національним ренегатом, перевернувшись у поляка. Родина Барвінських його прилюдно виреклася, а пок. Марія Олесницька теж зірвала з ним усякі родинні й товариські звязки. Завдяки заходам Покійної побачили на сторінках „Діла” світ „Спомини" д-ра Євгена Олесницького. З часів великої війни залишився по нім і щоденник, якого не можна було опублікувати з уваги на багато ще живучих осіб, учасників тодішніх подій. Цей щоденник лишився у Львові. Доля його тепер невідома. Покійна Марія Олесницька дуже ним дорожила й пильнувала його як найбільшу цінність з уваги на світлу память Дорогого їй Мужа. Проживала вона переважно в Кракові в своєї сестри п. Хмельової, а час-до-часу приїздила до Львова, де жила в дружніх відносинах з п. радн. Сосновською. У покійному радн. Сосновському мала правдивого опікуна й щирого дорадника в важних життєвих справах.
З Покійною зійшла в могилу зразкова жінка й громадянка, що була гідною товаришкою життя свого великого мужа. Оцінила це вповні й уся українська громада, бо в важких і скрутних хвилинах її життя йшла їй з матеріяльною („Сільський Господар", „Маслосоюз”) та моральною допомогою. Не забула українська громада про Покійну й тут у Кракові вже по останньому ексгодусі українських діячів до Ген. Губернаторства. Вічна Память зразковій жінці й громадянці!
[Краківські вісті, 2.04.1941, ч.71]
07.09.2025