Яскравий світний болід влітає у Кришталевий Палац, розсипаючи іскри, розпадається на сотні відображень і траєкторій, палахкоче у дзеркалах, здіймає калейдоскопічні вихори зі зміщенням діапазонів спектру. Весь політ супроводжується страшенним гуркотом.

Ні. Просто асоціативний ряд.

Капелан дочитує останні рядки Книги. Химерні значки, якими вкрита шкура Асистента, – глаголиця, частково рунічне письмо. Вже сорок днів іде ритуальна служба, раз по раз змінюється почесна варта, втомлені воїни вертаються до казарм, перегукуючись із новобранцями покликом «Вартуй!».

Поки ще ніхто в Країні не здогадується, що насправді відбувається переворот. Ніхто з колишньої кліки, у тому числі пристосуванців, не знає, що їхній духовний лідер не повернеться з мандрів, всі виходи з інформаційного поля замкнуто, і єдине, що можна для нього зробити – це зорієнтувати у загробному світі. Саме цим зайнятий успішний спадкоємець. У його волі забезпечити ефективність польоту, і це вочевидь спонтанне рішення.

– Чуєш мене? Слухай З Усіх Сил! У жодному разі не втрачай зі мною контакту!¹

Приблизно із цього моменту Капелан стає Магом. Попередній лідер відчалив. Його ім’я можна заносити в аннали.

Відтепер на Землі настає епоха вождів-філософів, вони реалізують ідею Серединної імперії. Адже народові потрібні нові завоювання, які єдині спроможні принести до рідної стріхи свіжу кров. Крізь вікове марево проступають полки, одні вирушать на Захід Сонця, інші на Схід, аби творити для нас велику історію.

Поки що мешканці Країни не здогадуються, що стають учасниками нової героїчної доби. Правда, щось таке був подумав Ескулап, адже добре знав того, хто читає Книгу – як і справжню силу Слова. Але, зрештою, його справа – спостерігати за фізичним станом патрона, живого чи мертвого, а домислювати шляхи розвитку суспільства на стадії військової демократії йому якось по барабану.

– Вчасно зупинись! – голос стає могутнішим, в ньому вчувається азарт. – Ти ж не вампір, енергія для тебе не самоціль, а тільки спосіб зберегти те, що можна ще зберегти.

Що ж, благородний профет? Тобі не вдалося злитися з Божественним Світлом. Не довелося опинитися в Точці, в якій зникає час. Ні увійти в Кришталевий Палац, ані погуляти у прекрасних гаях. Залишається єдиний Вихід.

– Зараз тебе викине з нашої реальності назустріч новому народженню. Навколо тебе незрозуміла сіра каламуть, жодних образів і предметів. І є певний запас енергії…

Як же тягне додолу незборимий тягар!

Доведеться знов увійти у Врата лона і виринути в новій іпостасі. А як же інакше? Скажімо чесно, у тебе був невеликий вибір. Щирі оргії, запопадливі друзі, фатальні помилки у кадровій політиці. Он хоча би той, чий монотонний голос закарбовує на вході-виході кожне слово. Але не все так зле. Тобі пощастило зачепитися за еволюційну галузку і зависнути на верхніх щаблях онтогенезу. До речі, нікому не дано знати, який було обрано шлях у потойбіччі, як і тривалості самого вибору. Навіть мудрецям, Учителям автентичного племені, що звело на пагорбі камінний Вівтар. Та й усі вони давно збагатили колекцію раритетів численних археологічних культур. І твій спорохнявілий кістяк залишився лежати під завалами історії у глибинах Колодязя, похований за давнім звичаєм – головою на північ.

Отож приміряй на себе нову оболонку. Без сумніву, це людська особина, і це ще не найгірший варіант.

Перспективу встеляє густа поволока, звідусіль струменить синє світло.

Потужними вихором тебе закидає на півтори тисячі літ уперед. Кришталевим полиском відсвічує озеро на обраному континенті, хоча вчення Будди і не процвітає там. Поряд височить Замок із двома вежами, які ніби пливуть у небесах.

Йому визначено виринути у 1951 році.

На цей момент людство ще не наблизилося до вирішення Великої Таємниці. Хоча є й певні успіхи. Вже майже розшифровано структуру ДНК, скоро буде здійснено прорив у Космос. За якийсь час на планеті настане епоха Дітей квітів.

Ми можемо стати свідками пробудження. Трубадур підіймається з попелу, обтрушує плащ. Невисокий на зріст, підтягнутий, з усього видно, що спортсмен. Чи варто домальовувати деталі? Рудуватий хайр, рясні кучері, притишений голос, інтелігентські манери. І незрозумілий зв’язок із Колодязем, який не зник і за півтори тисячі літ. Він стирає з плаща віковий пил, стає видно, що його всуціль розшито квітами. Пелюстки яріють у пітьмі, відбиваючи світло, яке лине від ліхтаря, пришпиленого під куполом однієї з веж. Людина виходить з тіні Горіха, м’якою ходою ступає попід кронами дерев, наближаючись до ґазону, звідки є вихід на балкон другого поверху. Звичними кроками підіймається по сходах, прямуючи до квартири на третьому поверсі, де на дверях білою олійною фарбою виведено «12А».

– ?!!!

Все правильно. За совка в магазинах не знайшлося відповідних цифр, тому адресу доводилося шифрувати номером «72».² Але тепер інша проблема, немає ключа. Проте можна спробувати вибратися на стрих.

Серед опівнічних привидів Замку підіймається по сходах Святий.