Роман-панорама «Біля карети під мертвим лисом» – це клінічний аналіз української ментальности та патріотизму. Це історія нашої держави, показана крізь долю однієї родини.

Вірші Власенко – сакралізовані текстуальні одкровення, майже на межі з ритуальними замовляннями, урочисті і доволі прості за вибором внутрішньої авторської лексики та загальної конотації, але разом із тим, не позбавлені певного прихованого змісту.

Ненав’язлива філософічність, органічно поєднана з елегантністю викладу на межі публіцистики і художнього слова, висвітлення теми з різних боків, зіставлення різних точок зору, розмежування спорідненого – ті риси письма, без яких Бондар не був би Бондарем.

Велика історія України – це сума дрібних фабул українських родин, де хтось – ледве вцілілий вернувся з революцій чи воєн, а хтось зник безвісти, а ще когось пересели-невідомо-куди, чи замордували в радянських катівнях. І ці історії потребують дескрипції.

Страх, жах, відраза – невіддільні від цієї прози почуття. Читаєш з усвідомленням причетності до якоїсь великої таємниці, водночас маліючи перед безмежною силою Бога. Христя Венгринюк визначила шлях до Бога як найскладніший і найприємніший людський поступ.

Пишучи про майбутнє українського політикуму, Василь Кожелянко в 2001-му зробив не одне пророцтво. Картина прийдешньої України дуже моторошна, попри сатиру та карикатурність. І сучасна українська політика – така ж. Карикатурна, тому й моторошна.

Автор у своїх верлібрах грається з кожною дрібничкою, з усім вмістом своєї поетичної «Кишені», грається з читачем  – і в процесі гри кожен пізнає світ. Кишені невимірюваного обсягу, з яких вичитуєш більше актуального, аніж з найсвіжіших новин!

Філософським стрижнем концепції Темплтона є тема особистої відповідальності та причинно-наслідкового зв’язку. Нічого не відбувається без причини — це радикальна думка, яку не просто прийняти, адже вона означає цілковиту відповідальність за своє життя.

«Вітчизна» Нори Круґ залишає шрами, приховує біль, попереджає про отруту, втішає, насичує, очищує, міркує про необхідність зібрати розбиті історії до купи.

Сюжетні колізії романів Остапа Українця та Сергія Германа спонукають до роздумів над тим, як в гарячі періоди історії ходять поруч ворожнеча, дружба і любов. Роман Українця стимулює до дискусії про продуктивність розбрату в державотворчому процесі, а Германа – про значення милосердя й неупереджености у час, коли правлять суд «залізо і кров».