Роман написано вправною рукою, з його сторінок постає образ романтичної, закоханої у життя юнки, неофітки українства, що цікавиться літературою й сама пише вірші, запровадниці мод і стилю, нарешті жінки, яку поглинає політика, фемінізм і націоналізм не як ідеологія, а як духовний чин.

Ця війна особлива тим, що тут, власне, немає цих напівтонів, тут є чітке протистояння. Ми чітко повинні розділяти добро і зло, світло і темряву. Вірмо, що світло настане. Бо віра – це ж є щось активне.

«Видавництво Старого Лева» підготувало нову, вже шосту, книгу з серії абеток-енциклопедій «від А до Я», що знайомлять дітей та дорослих з життям відомих українців. Цього разу розповідь присвячена Ользі Кобилянській — письменниці-модерністці, ранній учасниці феміністичного руху на Буковині.

Допомагає витримати тягар війни «чорна лють», яка збирає людину «воєдино» і спонукає до певних вчинків, а також усвідомлення традиції спротиву ворогові, яка розпочалася далеко не від лютого 2022 року, і не від березня 2014 року.

Історія відсутності й повернення Володимира Свідзінського, класика національної літератури, про якого ще багато досі і не чули

Нагадати, який прекрасний і магічний навколишній світ, намагається німецький поет і прозаїк Ян Вагнер у збірці «Блюз кентаврів», що її переклали Петро Рихло, Юрій Андрухович та Марк Бєлорусєц.

Це історія про те, як змінюються епохи й континенти, життєві цінності і правила гри. Нестримна фантазія автора, цікаві історичні факти, влучні та дотепні ілюстрації, а також QR-коди, що доповнюють реальність книжки, занурюють читача у вир крізьчасової пригоди.

«Видавництво Старого Лева» запрошує на теплу розмову про мандри до крижаних світів – Арктики та Антарктики – за участі письменників та мандрівників Маркіяна Прохаська ( «Мрія про Антарктиду») та Максима Беспалова («Український Шпіцберген. Ведмеді, вугілля та комунізм»).

Капітельман говорить про місто-травму, яка формується через війну. Таких міст-травм в Україні після 24 лютого насправді дуже багато. У нас своя війна, де кожен знає, хто загарбник, який прийшов нищити, а хто віддає душу і тіло за нашу свободу…

Часи завжди були непевні. Але в тому і є ознака часу. Завжди ті, хто перебувають у актуальному моменті, вважають, що їхній час непевний. Називання часів золотими – це робиться опісля