Її стильзачаровує : безпафосно атмосферний; лаконічний і в той же час неорнаментально детальний — як життя з широко розплющеними очима. Авторка кожною книжкою додає глибини гіркому пізнаванню незвіданого досвіду.

Віра привела мене і кожного гостя фестивалю під вільне небо вільного парку імені Хмельницького у вільному Львові. Віра в силу музики і в те, що All you need is Lviv. Lviv is all you need.

Не знаю, чи дочитав молодший брат, вже понад пів року як зниклий безвісти у бою воїн ЗСУ, "Пригоди Тома Соєра". І одне з найважливіших моїх бажань – прочитати йому їх вголос

Справедливість і несправедливість: баланс у тому, що незалежно від стартових умов усі ми маємо вибір — по-рабськи їм скоритися чи спробувати їх змінити

Емоційна буря, здійнята виставою “Поле [Ранкова леді]”, поставленою режисером і хореографом Райнером Бером й так красиво втіленою танцівницею Галиною Щупак, поцілила мені у самісіньке сонячне сплетіння, надовго позбавивши можливості глибоко вдихнути й видихнути.

Танець є основним художнім засобом вистави — непростий, заразом ліричний і атлетичний, і через цей синтез ще дужче вражаючий. На сцені лише жінки. Рухами тіл вони пишуть незвичайну (не)жіночу історію. Все дійство — вібруюча жива маса.

Вечір експериментальних показів Work-in-Progress, що відбувся у львівському Центрі інтелектуального мистецтва “Меркурій”, об’єднав три перформативні танцювальні видовища, де відсутність сцени як окремої частини простору поглибила ефект співучасті та співприсутності, спільного проживання емоцій і вишукування сенсів.

“Химерні казки пана Шенберґа” зібрали авдиторію здебільшого молоду й спраглу експериментів. Мене особливо інтригували дві речі: обіцяна взаємодія з глядачами та інсценізація творчості Шенберґа. Авангарду я й очікувала.

У найнесподіваніший спосіб танець в Україні під час війни постає як потужне мистецьке й соціально-культурне явище в тих численних, знятих просто на лінії фронту імпровізованих відео, де хтось з бійців, можливо, танцює останній раз в житті.

Авторка витинає історії своїх героїнь зі зболеного паперу життєвостей, оживлюючи тих, чиї тілесні долі обірвані, але чий слід у історії триває, проступаючи в сьогоденні дедалі сильніше.