Діалекти – це коріння живого дерева мови й одночасно його крона. А ще м’яка глина в руках історії. Мовна глина, зліпки з неї й витвори її є побутовою й культурною фіксацією.
Людина ніколи не танцює сама — з нею танцює її тінь. І часом тінь оприявнює суть її рухів очевидніше й поетичніше, аніж втілювана танцівником у ту саму мить фігура.
Життя — шалений спуск згори наосліп, який неможливо спинити без ризику обірвати його плин назовсім. Тільки прожити, впускаючи себе в досвід й відпускаючи водночас. Оце і є свобода
Кличний відмінок — це унікальні аудіопестощі, доступні вільним українцям. На душі теплішає від промовлених кимось “Юлю”, “Юльцю”, “Юлечко”, "Юленько", “Юлясю”...
Жити з вузькоглядним баченням постаті Шевченка, створеним в епоху «емських указів» й продовженим комуністами, — бути певною мірою одним із їхніх zомбі.
В сьогоденні літні грози не дарують того запаморочливо-втішного адреналіну. Громовиці нагадують вибухи. Блискавиці лякають. Але дитяча віра у радість теплої зливи нікуди не зникає.
Все, що у тебе є – це квітуча весна. Нею ділитися найлегше. Вона просочує наскрізь, вона вривається в найпотаємніші закутки єства і струменить з погляду, з усмішки.
