Життя заради життя, не лигаючись зі смертю й не лякаючись її. А якщо й побоюючись – без заперечення. Як заперечиш природу? Як втечеш від персонального смерчу, що змітає тебе зі звичного місця на планеті з комфортом переміщення в засвіти у власній хаті?

Велика любов, щоб бути великою, не має бути однією й на все життя і закінчуватись смертю, і від того, що вона має початок і кінець, вона не перестає бути такою. Ми можемо переживати не один раз велику любов, і щоразу це нова любов.

Це гасло донецьких шахтарів, які вболівали за Україну, говорили українською і боролися за українське, хоч українську історію цього краю було вкрадено, а європейське минуле знищено.

Літературний Фестиваль у Нью-Йорку на Донеччині: хто має право писати про війну, чи важливий особистий досвід, чи відрізняються люди Донеччини від людей з інших областей, як працювати з власною травмою — відповіді пробиваються крізь музику та обстріли.

Культурно-видавниче медіа «Читомо» продовжує реалізовувати проєкт «Екземпляри ХХ. Літературно-мистецька періодика ХХ століття. Частина ІІ» про художньо-критичні журнали, що виходили в минулому столітті на території України або в діаспорі за участі вихідців з України.

Опісля Книжкового Арсеналу і Book Forum назріла важлива розмова за участі кількох ключових видавців про реальний стан, загрози і перспективи книжкового ринку.

Смерть, утрата й спроби існувати з цим болем – магістральна тема збірки поезій Катерини Калитко «Орден мовчальниць», вона перетікає з одного розділу в інший, завершуючись «Тишею», по якій героїня обирає свободу жити далі.

Є суперечність між дидактичним кредо «людини розумної» і фактичним становищем «людини, яка пише»: більшість письменників не була зразком моральності, не досягала матеріального успіху, більше того – і не прагнула цього.

У проєкті «POETY. Діалог поколінь» про українського поета-ювіляра Миколу Вінграновського говорять поет і прозаїк Юрко Іздрик та поет і культурний менеджер  Григорій Семенчук. Модерує  –  літературознавець Микола Рябчук.

Це таки сімейний роман. Не так біографія, як анамнез. Не так історія, як антиісторія. Станіслав, Варшава, Владивосток, Нью-Йорк, Відень, Лондон, Рим, Віллах. Географія роману. Для спраглих пошукати фактів, на які Камінський нарощує свої вигадки, простору має вистачити.