Велика історія України – це сума дрібних фабул українських родин, де хтось – ледве вцілілий вернувся з революцій чи воєн, а хтось зник безвісти, а ще когось пересели-невідомо-куди, чи замордували в радянських катівнях. І ці історії потребують дескрипції.

Страх, жах, відраза – невіддільні від цієї прози почуття. Читаєш з усвідомленням причетності до якоїсь великої таємниці, водночас маліючи перед безмежною силою Бога. Христя Венгринюк визначила шлях до Бога як найскладніший і найприємніший людський поступ.

Пишучи про майбутнє українського політикуму, Василь Кожелянко в 2001-му зробив не одне пророцтво. Картина прийдешньої України дуже моторошна, попри сатиру та карикатурність. І сучасна українська політика – така ж. Карикатурна, тому й моторошна.

Автор у своїх верлібрах грається з кожною дрібничкою, з усім вмістом своєї поетичної «Кишені», грається з читачем  – і в процесі гри кожен пізнає світ. Кишені невимірюваного обсягу, з яких вичитуєш більше актуального, аніж з найсвіжіших новин!

Філософським стрижнем концепції Темплтона є тема особистої відповідальності та причинно-наслідкового зв’язку. Нічого не відбувається без причини — це радикальна думка, яку не просто прийняти, адже вона означає цілковиту відповідальність за своє життя.

«Вітчизна» Нори Круґ залишає шрами, приховує біль, попереджає про отруту, втішає, насичує, очищує, міркує про необхідність зібрати розбиті історії до купи.

Сюжетні колізії романів Остапа Українця та Сергія Германа спонукають до роздумів над тим, як в гарячі періоди історії ходять поруч ворожнеча, дружба і любов. Роман Українця стимулює до дискусії про продуктивність розбрату в державотворчому процесі, а Германа – про значення милосердя й неупереджености у час, коли правлять суд «залізо і кров».

Нетрадиційна, несподівана, нон-фікшн… Ця книжка Павла Вольвача інтригує своєю цифровою назвою (20+1 рік нашого третього тисячоліття; 20+1 ім’я, вміло вплетене у структуру тексту, хоч умовний плюс є надто крихким, його можна замінити іншими знаками, тоді матимемо й інші комбінації...

Для тих, хто ще не вник дорешти, уточню, що мені заімпонувало саме (тут може бути і ямб, і хорей – це таке середньовічне заклинання) використання метафори дзеркала, як вона втілена була у Назара Гончара. Львів – ГΛІΛ… Авжеж, авжеж: LVIV – ГΛІΛ.

Артем Чех, Андрій Содомора та Петро Яценко  отримали літературну нагороду «Книга року ВВС 2021» на урочистій церемонії вручення премій у Мистецькому Арсеналі.