Наука переживання найгірших часів – це те, з чим добре ознайомлений Прохасько, про що засвідчує його генетична пам'ять, його візії формування себе-як-концепції: «в дитинстві я був переконаний, що мені страшенно пощастило, бо я є українцем».

«Зоосад революції» Івана Монолатія не для тих, хто полюбляє колискові з їх заспокійливими мелодіями. Це читання для фанів року. І старого, і нового. Для прихильників інтелектуальних аберацій.

 У Стасюка немає жахіть 1990-х. Є хаос часу змін. Змін і свободи, що ніколи не даються легко. «Галицькі оповідання» моляться за упокій неприкаяної епохи, якій час піти. Хоч би й з музикою.

Простим вдивлянням цей світ не осягнеш. Впорядкувати його можна, кинувши погляд навскіс. Роман-анамотроза – конструкція, яка здається безглуздою, якщо дивитися на неї прямо, але коли змінюємо кут зору, вона набуває зрозумілих і впізнаваних обрисів.

Марися — у всіх сенсах «з іншого берега». Окрім історії депортації закерзонських сімей, у повісті не знехтувано лінії кохання із присмаком забороненого: українця Васька до єврейки Нави — кохання, яке спонукає хлопця прийняти відчайдушне рішення про втечу з рідного дому.

Знання, як врятуватися, коли несподівано зовсім поруч вибухають міни, може знадобитися кожному. Завтра війна може прийти на наші вулиці; будь-яке з наших міст може стати Сараєвом...

Мені цікавий герой, який, власне кажучи, до останньої сторінки так і не знає, хто він, і не може себе знайти, але робить усе для цього можливе і йде назустріч спокусам.

Роман-панорама «Біля карети під мертвим лисом» – це клінічний аналіз української ментальности та патріотизму. Це історія нашої держави, показана крізь долю однієї родини.

Вірші Власенко – сакралізовані текстуальні одкровення, майже на межі з ритуальними замовляннями, урочисті і доволі прості за вибором внутрішньої авторської лексики та загальної конотації, але разом із тим, не позбавлені певного прихованого змісту.

Ненав’язлива філософічність, органічно поєднана з елегантністю викладу на межі публіцистики і художнього слова, висвітлення теми з різних боків, зіставлення різних точок зору, розмежування спорідненого – ті риси письма, без яких Бондар не був би Бондарем.