Влітку 1968 року в горах біля Недерленда в Боулдер-каунті, штат Колорадо, був оголошений збір контркультурної молоді. На заклик Дона Келсі на прізвисько Гірський Дон відгукнулися хіпі, пацифісти, кислотники, буддисти, анархісти, в тому числі кілька десятків членів нью-йоркської Up Against the Motherfuckers, котрі від грудня минулого року належали до SDS – всього близько двох тисяч. Попри тероризування місцевими віґілантами – Гірський Дон навіть отримав гвинтівкою по голові, – вони вирішили наступного року зібратися тут знову.

Серед учасників збору був Баррі Адамс на псевдо Планкер¹, бакалавр мистецтв Університету Монтани і ветеран війни у В’єтнамі, котрий багато часу й енергії віддав Гейт-Ешбері. В горах Колорадо він познайомився з активістом Up Against the Motherfuckers Джексоном Феланом. Наступного 1969 року Планкерові було видіння: 144 000 обраних Богом людей, як написано в Одкровенні Йоанна Богослова, зібралося в День незалежності США у центрі Всесвіту. За легендами індіанців арапахо, центр Всесвіту розташований біля Столової гори в Боулдер-каунті.

Влітку 1969-го представники альтернативних середовищ знову потягнулися в Колорадо. На початку липня Планкер прибув автостопом із Нью-Йорка. Разом із Феланом, який залишився в Боулдері підпрацьовувати у ресторані, вони подалися в гори. Там познайомилися з Майклом Бізоном-Ведмедем, який тільки-но повернувся з Вудстока. Далі Планкер поїхав на Аляску, а Майкл – до Каліфорнії в Біґ-Сур, де на берегах потоку Салмон-Крік облаштувався табір хіпі. Ті вже чули про збір у Колорадо і сподівалися потрапити туди наступного разу. Збір уявлявся великим колом, в якому звучить тиха молитва за мир у всьому світі. Скоро до них долучився Планкер, повернувшись з Аляски.

Через прискіпливу увагу з боку місцевих мешканців Сім’я Салмон-Крік змушена була покинути Біґ-Сур. Вони відкочували далеко на північ до штату Вашинґтон, опинившись на кордоні з Канадою неподалік хутора Marblemount. Тут діяла контрабандна переправа для тих, хто намагався відкосити від армії. І Планкер, і Бізон-Ведмідь, і кузен Планкера Чак Віндсонґ із Монтани, теж ветеран В’єтнаму, взялися допомагати їм. Тепер вони іменували себе Marble Mount Outlaws.

На початку листопада 1969-го Вигнанці Марблмаунт побували на фестивалі Oregon Renaissance Faire² в Юджині, штат Ореґон. Недалеко звідси у Плезант-Гілл проживав Кен Кізі. В Юджині вони познайомилися з учасниками комуни Temple Tribe, котрі теж мріяли про контркультурний збір. Їхній лідер Гаррік Бек³ вже мав певний досвід організації фестивалів.

Якось Гаррік перебував у пустелі на півдні Марокко. Вдивляючись на північ, він бачив зелену траву, чисту прозору воду і людей, які працювали спільно і танцювали:

– Враз стало зрозуміло, що нам насправді потрібно – живий приклад і гармонія між людьми й Землею.

У травні 1970-го учасники Temple Tribe й собі перебралися до штату Вашинґтон, осівши табором поряд із Marble Mount Outlaws. Тепер у них була спільна тема – організація контркультурного фестивалю.

На той час у Портленді, штат Ореґон, готувалися до проведення Національної конвенції Американського леґіону. Очікувався приїзд Річарда Ніксона, недавно обраного президентом. Оскільки, всупереч сподіванням, тривала військова ескалація у В’єтнамі, місцеві пацифісти з Народної армії Джемборі оголосили про початок протестних акцій. Зголосилося 50 тисяч волонтерів. Із врахуванням 25 тисяч ветеранів-леґіонерів, котрі теж збиралися в Портленд, вимальовувалася перспектива повторення чиказьких подій 1968 року. Місцевій владі належало подбати про забезпечення громадського спокою.

У 1970 році з Каліфорнії прибула місія євангельських християн, які проповідували серед хіпі.⁴ В Ореґоні вони пропонували організувати Biodegradable Festival of Life «Vortex». Враховуючи тогочасну опінію дітей квітів, хтось мав узяти на себе відповідальність. Врешті губернатор підписав дозвіл на проведення фестивалю в Національному парку Міло Маквір поблизу міста Естакада в Клакамас-каунті за двадцять миль від Портленда. Він пообіцяв заплющити очі на певні моменти, як наприклад, публічне оголення і куріння марихуани, і гарантував фінансове забезпечення фестивалю. На вершині гори було зведено сцену. Внизу на березі ріки Клакамас облаштували табір. Продовольчі заклади обіцяли забезпечити безплатне харчування десятків тисяч людей. Також було організовано тимчасові клініки для надання безкоштовної медичної допомоги. У висліді Vortex став першим і єдиним рок-фестивалем, який здобув державну підтримку.

Свято почалося 28 серпня 1970 року. Виступали переважно ореґонські команди. Місцеві медіа повідомляли про приїзд Santana, Jefferson Airplane, Grateful Dead, але ті не приїхали. Був тільки Джинджер Бейкер⁵ із британської Cream, але на сцену не вийшов. Попри те, що Vortex не підтримали комерсанти й іґнорувала преса, спостерігався незвичний ажіотаж. Дійство відвідали, за різними підрахунками, від 30 до 100 тисяч осіб – вхід був безкоштовним, тож точні цифри невідомі. Очевидці стверджували, що в якийсь день автомобільна колона розтягнулася від воріт парку в бік Портленда на 18 кілометрів. Фестиваль тривав до 3 вересня і став одним із найбільших в історії.

Учасники Marble Mount Outlaws і Temple Tribe теж долучилися до справи. Одні помагали зводити тимчасові споруди, розвантажували автомобілі, поширювали листівки й інформаційні бюлетені. Інші проводили семінари з йоги під відкритим небом, допомагали відшукувати дітей, що загубилися в юрбі, забезпечували загальний порядок. У результаті конґрес Американського леґіону пройшов без будь-яких серйозних інцидентів.

На Vortex прибуло багато хіпових сімей Західного узбережжя – Brotherhood of Light, Electric Circus, Good Earth Commune, Sunnyvale Farm Commune, Takilma, Mystic Arts Commune, Morning Star, Wheelers Ranch, The Clear Light Corncob. Вони прагнули об’єднатися з Marble Mount Outlaws і Temple Tribe. Спільна ідентичність базувалася на традиціях Human Be-In і Літа Любові. Першу спільну раду творили 450 осіб.

Також фестиваль відвідали скаути-орли – їхні тіпі, розмальовані веселковими барвами, розташувалися колом. Оскільки скаути надавали контркультурникам прихисток, альтернативне об’єднання запозичило у них райдужні кольори. Про назву The Rainbow Family of Living Light домовилися під час фестивалю – щодо «Rainbow Family» дійшли згоди стовідсотково, а «Living Light» ухвалили простою більшістю.

Була й інша версія. В ті часи популярною стала книжка «Warriors of the Rainbow» Вінсона Брауна⁶ і Вільяма Віллоя, видана 1962 року в Каліфорнії.

Тривалі роки інуїт⁷ Віллоя збирав фольклор корінних народів Америки, записував їхні міфи й пророцтва. У багатьох із них ішлося про те, що Земля хвора і прямує до загибелі:

– Настане час, коли Земля буде зруйнована й забруднена, дерева зникнуть, птахи падатимуть із небес, вода почорніє і риба буде отруєна в річках, а людство загине, – пророкувала в ХІХ столітті стара віщунка з племені крі на ймення Вогненні Очі. – Причиною буде жадібність yo-ne-gis, білих людей.

Те саме передавали в інших народах: «Настане день, коли звірі, птахи й риби почнуть зникати. Орлів, ведмедів, вовків та буйволів залишиться мало, люди стануть жадібними і ненавидітимуть одне одного. Небо почорніє, дерева і трави загинуть. Райдуга зникне, оскільки люди не шануватимуть Матір-Землю і знищать її красу».

Проте залишається надія на те, що прийдуть ті, хто зберіг давні звичаї, традиції й вірування – вони повернуть планеті здоров’я, і Земля знову стане зеленою.

– Коли Земля помиратиме, з’явиться нове плем’я людей, котрі будуть мати різний колір шкіри і віритимуть різним богам, їх назвуть Воїнами Райдуги, – пророкували старійшини хопі. – Світлошкірі брати і сестри переймуть звичаї народів Черепашачого Острова, в їхні тіла вселяться душі індіанців, котрі загинули від рук блідолицих. Вони заживуть за давнім законом і рознесуть це знання по світу. До них доєднаються люди всіх рас і племен, вони матимуть різні кольори шкіри, що зливатимуться з барвами Райдуги. На своєму шляху їм доведеться зіткнутися з упередженням і байдужістю, нерозумінням і ненавистю. Та вони лишаться непохитними й сильними духом, навчать усіх жити в єдності, любові й гармонії з природою – і в результаті Землю буде врятовано.

Окрім індіанських переказів, книжка Брауна і Віллоя містить буддійські, індуїстські, християнські запозичення, тож є компіляцією, причому талановитою.

Так чи інак учасники The Rainbow Family of Living Light – 40 юнаків і дівчат, осівши комуною в околицях Юджина, вірили в те, що вони є Воїнами Райдуги. Збір Племен Райдуги став їхнім колективним видінням.

Сонце зійшло для магічного нового дня

По землі вони йдуть

Люди різних барв

Сестра, брат, батько, мати

Мандрують світами

Люди Райдуги

Діти Шляху

З новим сяйвом

Шукають свій шлях

Зірка для них

Усе більше з ними людей

Пісень для душі⁸

Уві сні Чак Віндсонґ бачив гору, галявину і бороданя зі світлим німбом над головою. Бородань кликав його за собою.

Якось Чак опинився у Ґренбі, штат Колорадо. Він зайшов пообідати до маленького придорожнього ресторану, якого фасад прикрашало автомобільне колесо, обвите гірляндами. Назустріч йому вийшов високий олдермен з лапатою бородою. Вони глянули один одному в вічі.

– Я чекав тебе, – сказав той.

Йому теж було подібне видіння.

Він мав ранчо у підніжжі Столової гори.

Таким чином, місце Збору було очевидним – Ґренбі, Колорадо, Столова гора. Його призначили на 4 липня, День незалежності США.

Творча енергія Планкера і його райдужного брата Гарріка збурила хвилю духовного збудження. 4 липня в Колорадо зберуться обрані. На Столовій горі буде зведено Велику піраміду. Ополудні всі візьмуться за руки і ом-м-м-м.

Учасники The Rainbow Family of Living Light роз’їхалися по штатах, зупинялися в кожній комуні, що траплялася на шляху, розповсюджували постери та інформаційні бюлетені. Кожному сенатору, конґресменові, членові делегації ООН надіслали запрошення прибути 4 липня на Збір Племен і помолитися за мир у всьому світі. Загалом роздарували п’ять тисяч примірників «Oracle Rainbow» – віршів з малюнками на теми альтернативного штибу життя:

– Ми, брати й сестри, діти Бога, Сім’я Життя На Землі, друзі природи й людей, називаємо себе Сім’єю Племен Райдуги. Смиренно запрошуємо всі раси, народи, племена, комуни, чоловіків, жінок, дітей, індивідуумів – з любов’ю, нації та їх керівників – з повагою, релігії та релігійних лідерів – з вірою, політиків – із милосердям приєднатися до нас, прибути на Збір, підтримати щире прагнення миру на Землі, гармонію серед людей.

Досвід Vortex і Renaissance Faire переконував, що необхідно буде підтримувати громадський порядок. «Миротворці» Rainbow Family спершу іменувалися Tactical Love Force. Однак у цьому середовищі не любили слова «сила», тож з’явилася Шанті Сена.

– Вона прийшла від індусів: Шанті означає «мир», а Сена стосується «сцени», – згадував Планкер. – Махатма Ганді вживав термін Сена у значенні «армія», але в 1970 році вже ніхто не говорив про армію Ганді. Я би переклав його з гінді як Мирні Люди. Шанті Сена ми практикували на Renaissance Faire в Юджині.

У 1971-му Планкер повів перемовини з Лісовою службою Колорадо. Його, ясна річ, не розуміли. Суд штату Колорадо виніс рішення про заборону Збору. Один з райдужних братів Патрік на переговорах з віцегубернатором наполягав, що оскільки індіанці походять від десяти загублених колін Ізраїлю, а люди, що прямують на Збір у Колорадо, є їхніми інкарнаціями, то ця подія передбачена в Одкровенні. Однак той не зважав на аргументи:

– Мені все одно, що вам каже ваш бог, я віце-губернатор і кажу, що Збору на Столовій горі не буде.

Газета «The Denver Post» писала:

– Єдина причина, з якої ці діти їдуть сюди, – це допінг і секс.

Але погодьтесь, якби йшлося тільки про це, то не було жодного сенсу добиратися автостопом через половину штатів, ризикувати арештом, наражатися на жорстке протистояння з реднеками, аби потім, задихаючись, у спеку продиратися курними стежками в гори.

Оскільки їм заборонили стати табором біля Столової гори, 46-річний місцевий девелопер Пол Гейзендорфер запропонував власну ділянку біля Полуничного озера за дев'ять миль звідси. З тієї причини Пола, ветерана війни в Кореї, почали цькувати в місцевій пресі – начебто він звихнувся, провівши двадцять місяців у корейському полоні.

У середині червня 1972 року тисячі людей почали прибувати до Ґренбі і Strawberry Lake. Табір облаштували на галявині діаметром три милі і завдовжки в милю. Працювало п’ять польових кухонь. «The Denver Post» повідомляла, що зібралося 15 тисяч людей, за іншими підрахунками було понад 20 тисяч.

Напередодні Дня незалежності губернатор штату розпорядився заблокувати дорогу до Столової гори. У цій місцевості оголосили надзвичайний стан і викликали Національну гвардію.

Вдосвіта 4 липня о 4:30 почувся бій барабанів і конґів. Перші триста паломників, одягнутих у біблейські роби, рушили з табору у важкий виснажливий похід до центру Всесвіту. Дорогу їм перекрили блокпости державної патрульної служби, паркової служби, місцевої поліції. Понад головами кружляв військовий гелікоптер. Вони просили, аби їх пропустити. Інші шукали обхідних стежок. Хтось повернув назад. Дехто завчасно вибрався у триденний похід. Ті, хто лишились, демонтували табір біля Полуничного озера. Органічні рештки висипали у величезну яму, неорганічні відходи зібрали у пластикові мішки. О дев’ятій ранку жодних слідів, окрім витоптаної трави, навколо не було.

Поступово окремі гурти пробиралися до підніжжя Столової гори. Довга череда барвисто вдягнених людей всіяла підхідні стежки. Багато хто йшли голими. Все навколо нагадувало біблійні часи.

Далі перед ними здіймався крутий підйом на вісімсот футів.

Коли врешті дві тисячі людей зійшли на вершину, їм відкрилося райське видовище – величезна долина, вистелена квітучим зеленим килимом, оточена білим намистом гір. Стало зрозуміло, чому це місце арапахо іменували центром Всесвіту.

О 13-й, коли сонце вже стояло над головою, всі посідали, взявшись за руки. На кілька хвилин запала тягуча медитативна тиша. Ом-м-м.

Планкер сидів у центрі ома, відтак, узявши двострунну кендару, повільно рушив вершиною плато.

– Ми, ом, сьогодні, наші брати й сестри, в комунах і тюрмах, по всьому світу, ом, разом із нами. В центрі мандали, – він вказав на палаюче сонце над головою. – У центрі Бог.

Потім сів оддалік, дивлячись на озеро. Його очі були вологі.

– Я бачу місто мандали. – Далі обвів поглядом плато. – Он намети старійшин. Тут буде Загальна рада, а на тому дальньому хребті – намети племен.

Гаррік Бек лежав у траві горілиць, розкинувши руки:

– Є гора Синай, Оливна і Столова гора. Я відчуваю початок світової гармонії.

Одна з паломниць на ймення Feather сиділа, заглибившись у медитацію, аж доки сховалося Сонце. Ось на небі зійшла вечірня зоря. Вона світила щораз яскравіше, потім, здається, перемістилася ближче до Столової гори. Непомітно у Feather налагодився з нею телепатичний зв’язок:

– Ми ваші брати й сестри, спільно перебуваємо в мирі і світлі. Ми хочем, аби ви знали, що цілковито підтримуємо вас. Нинішня молитва збудила планетарні вібрації. Це надзвичайно важливо працювати задля миру. Ми хочемо спілкуватися безпосередньо. Проте зараз це неможливо, ваш світ не готовий до цього. Та знайте, ми разом з вами і заради вас. Що б не трапилось, ми будемо поряд і допоможемо. Не варто боятися нічого, навіть смерті, просто працюйте заради миру у світі. Як би не було важко, ми не дозволимо, аби людська раса щезла з обличчя Землі.

_________________________

¹ Баррі Адамс (нар. 1945).

² «Ореґонський ренесансовий ярмарок» – фестиваль історичної реконструкції, уперше проводився 1–2 листопада 1969 р. в Юджині.

³ Гаррік Бек (нар. 1949) – син засновників Живого театру Джуліана Бека і Джудіт Маліни.

⁴ Пізніше вони створили християнську організацію «Koinonia House».

⁵ Джинджер Бейкер (1939–2019) – барабанщик рок-супертріо Cream (1966–1968).

⁶ Вінсон Браун (1912–1991) – письменник-натураліст, маґістр біології Стенфордського університету (1947). У 1946 заснував у Каліфорнії видавництво «Naturegraph Publishers».

⁷ Інуїти – ескімоси Канади, Аляски та Ґренландії.

⁸ З пісні «Плем’я Райдуги», автор невідомий.

_________________

* Тексти, що увійшли до цього розділу, написані за мотивами меморіальних літературно-музичних сесій, які проводилися у культовому львівському кафе Вірменка упродовж 2016–2018 рр.