У четвер, 3 липня, о 16.00 у Львові в Національному музеї-меморіалі “Тюрма на Лонцького” (виставковий зал другого поверху) за участі авторки відбудеться відкриття експозиції графіки «Точка відліку» сучасної київської художниці Оксани Самійленко.
Виставка Оксани Самійленко «Точка відліку» — це візуальний щоденник життя в умовах війни. Експозиція складається з трьох циклів, які формують послідовну розповідь про досвід, що змінив кожного з нас. Адже 24 лютого 2022 року для мільйонів українців – дата, яка стала точкою відліку. Відліку нового життя, нового усвідомлення, нової відповідальності. І водночас – болю, втрат і глибокого переосмислення сучасності.
У графічних аркушах, виконаних чорним маркером, мисткиня поєднує шкіцеву репортажність із художнім баченням, залишаючи глядачам вільне поле для емоцій і рефлексій. Начерковий стиль, ніби позбавлений остаточної завершеності, підкреслює процес тимчасовості. Авторка залишає за глядачем право завершити історію, впізнати себе або своїх близьких у цих часових та просторових вимірах.
Перший цикл — це графіка, створена в Києві у перші дні повномасштабного вторгнення. Роботи фіксують момент шоку, тривоги, паралізованого часу. Вітряк із Пирогова, зображення темного вікна, маківки й колосся — все це в лаконічній формі стає символами історії, зупиненого світу, де внутрішнє напруження перетворюється на чорну лінію, стриманий образ, німий крик.
Другий цикл — роботи, які створила художниця під час вимушеної еміграції до Європи у 2022 році. Вони відображають емоційну кризу, розгубленість, пошук точки опори. Це візуальна медитація людини, котра намагається знайти рівновагу в чужому просторі, зберігаючи в собі голос віри і надії на Перемогу. Простими засобами авторка розкриває складну і важливу тему – європейську підтримку України у вирішальний історичний момент.
Третій цикл — життя в Україні у стані війни. Тут і зображення рідного дому, і тиша блекаутів, і невимовний стан тривоги. Ці роботи — не про війну, а про життя у ній, де зашифровано прагнення зберегти звичайне життя, як щось надцінне, коли краєвид з домашнього вікна стає сповненим особливих сенсів.
Центральна робота виставки — «Крізь морок» — це узагальнений образ темряви, що нависає над нами. Навіть у найглибшому затемненні залишається присутнім рух — як художній жест, як внутрішнє дихання. У ньому темрява не є абстракцією – вона має вагу, текстуру, глибину.
“Місце проведення виставки — музей «Тюрма на Лонцького» — не випадкове. Це простір пам’яті, де тиша стін говорить про боротьбу, втрату й нескореність українського народу. Сьогодні він стає простором сучасного свідчення, голосом часу, ще не зафіксованого підручниками, коли виникає питання – де вона почалась – точка відліку?
Це виставка про те, як починається новий вимір, коли вже нічого не є “нормальним”, але водночас усе набуває справжньої цінності. «Точка відліку» — це виставка про час, який розпався на “до” і “після”, про внутрішню мапу пам’яті і про силу жити попри все”, — пояснює художниця Оксана Самійленко.
Довідка:
Оксана Самійленко народилася 22.06.1977р. в м. Кіровограді ( тепер — Кропивницький).
Живе і працює у Києві. Належить до Національної спілки художників України.
Учасниця міжнародних, всеукраїнських, обласних художніх виставок.
Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну в березні 2022р. виїхала з Києва до Чехії, де в квітні перебувала в резиденції для художників. У студії Бубеч (Прага, Чехія)
створила серію графічних робіт «Мій шлях», присвячену європейській підтримці
України в боротьбі з російським агресором. Згодом продовжила цю серію робіт, представивши її у проєкті «Разом з Україною» в Художньо-меморіальному музеї ім. О. О. Осмьоркіна в Кропивницькому у липні 2022р.
У 2022 — 2024 рр. створила серію графічних творів «Повернення додому», яку демонструвала в Музеї мистецтв м. Кропивницького.
Працює у царині актуальних проблем суспільства, у напрямку чуттєвого реалізму та мінімалізму. Надає перевагу графічним та малірським технікам. Досліджує процес сприйняття, тлумачення та переосмислення світу людиною під впливом зовнішніх факторів. Її роботи сповнені символізму, який знаходить відгук у глядача, і скерований на діалог із ним.
