Літо Любові стало третьою найграндіознішою подією в історії хіппі. Перша з них Human Be-In відбулася 14 січня 1967-го в Парку Золотих воріт, другим став фестиваль Монтерей Поп 16–18 червня – звідти молодь і тінейджерів закликали їхати в Сан-Франциско. Різнобарвні тлуми потягнулися до Гейт-Ешбері під супровід «If you’re going to San Francisco» у виконанні Скотта Маккензі, яка місяць перед тим з’явилася в чартах.

Початок перманентної акції був призначений на день Літнього Сонцестояння 21 червня 1967 року. Зустрічати схід Сонця домовилися о 4-й годині ранку на пагорбах Твін-Пікс, що здіймаються над Сан-Франциско, там колись здійснювали свої ритуали індіанці олоні. Цього року вшановували Королеву Бджіл. Далі святкування перемістилося до Ґолден-Ґейт-парку, його заповнили карнавальні маски, міми, індіанці, маги, фрики, повітряні кулі, змії – весь космічний зоопарк. Агенти і свідки народження нової епохи відривалися під супровід місцевих психоделік-команд.

Пітер Берґ:

– Люди самі влаштовували акції в парку. Обвішували дерева й кущі китайськими дзвіночками, виносили на траву музичні інструменти і будь-хто міг на них грати. Ми спорудили з будівельних риштувань дві вежі, пригнали вантажівку з поколотим льодом і штучним снігом, і люди, засівши у вежах, грали влітку в сніжки. Танцювали, обмотавшись довжелезними яскравими плахтами, оплітаючи ними юрбу.

На той час об’єдналися, хоч ненадовго, головні осередки Гейт-Ешбері – редколегія часопису «San Francisco Oracle», що продукував ідеологічні сигнали, Психеделічна книгарня братів Телін, навколо якої концентрувалося інтелектуальне життя, Пекельні Янголи, ліві активісти, Диґґери, вільні художники, рок-музиканти, поети, комерсанти HIP, котрі забезпечували фінансування акцій, торчки. Символічною об’єднавчою фігурою став Чет Гелмс, культовий персонаж епохи, менеджер Big Brother & the Holding Company і мім-групи The Family Dog, продюсер танцювальних вечірок у залі Avalon – його іменували хрещеним батьком Літа Любові.

– Сполучені Штати і весь Західний світ переживали перехід від індустріальної до постіндустріальної, чи, якщо завгодно, планетарної, екологічної ери, – згадував Пітер Берґ. – Під цим оглядом феномен Гейт-Ешбері та Психоделічну революцію слід трактувати як соціальний експеримент, залучивши до цього всі придатні альтернативні інструменти. Секс, наркотики й рок’н’ролл – спрощений варіант цієї альтернативи.

– У двох словах, яким видавалося Літо Любові?

– Як іменували епоху Кеннеді? Камелот. Літо Любові було своєрідним Камелотом Психоделічної революції. Надзвичайно важливим періодом в еволюції побутової культури. Поживним ґрунтом для більшості соціальних рухів, що з’явились тоді – екологістського, феміністського, за звільнення геїв. Підставою для звільнення уявлень про сексуальність і свободу особистості, абсолютного несприйняття рудиментів минулого, репресій, насильства, порушення людських прав. Проголошенням альтернативних цінностей. Роль Диґґерів полягала у встановленні своєрідних орієнтирів на шляху до звільнення людини, творенні горизонту уявлень включно з відмовою від матеріальних цінностей, святкуванням самовираження і самовизначення.

– Наскільки ЛСД був важливий для контркультури?

– Я не думаю, що Психоделічна революція могла відбутися без ЛСД. Я не певен, що самому лише проактивному маніфестуванню вистачило би для цього сміливості. Beat Generation зробили б це, якби могли. Хіппі зробили, бо в них був ЛСД. Без сумніву, ЛСД – агент, котрий змінював свідомість. Змінюючи свідомість, вивертатись назовні і при цьому не залишатися просто вар’ятом, означало, що можна перевернути реальність з ніг на голову. З того виходили добрі речі, це було можливо. А Beat Generation бракувало магічного інґредієнта. Я не уявляю собі музики, мистецтва чи поезії 1960-их без ЛСД. Людині необхідно було звільнити свідомість. Чи варто продовжувати далі вживати ЛСД – це вже інше питання, але початковий досвід був направду звільненням.

– Що найбільше запам’яталося в Літо Любові, загалом у той рік?

– О, це був потужний досвід. Немає нічого понад те, як тільки-но познайомившись з дівчиною, через 15 хвилин мати з нею секс.

Поява адептів нової контркультурної хвилі нагадувала обивателям висадку інопланетного десанту. Кількість пришельців у місті сягнула ста тисяч і далі збільшувалася. Здавалось, небесні вібрації пробудили енергію світлих сил, і ті надсилають нові й нові ешелони квіткового воїнства на подив і захоплення отетерілих землян.

За віковим цензом організатори Літа Любові належали до покоління бітників, принаймні починали в той період. Однак справжніми піонерами, практиками Квіткової революції були ті, кому в 1967-му виповнилося двадцять, і молодші. Серед них 14-річна Ліза Мейсон з Клівленда, майбутня письменниця в жанрі фентезі. В її другому романі, видрукуваному 1994 року, який так і називається «Літо Любові», йдеться про те, як із далекого майбутнього на Землю прибуває космічний мандрівник Хірон «Котяче-Око-в-Сузір’ї-Дракона» – здається, так перекладається його ім’я. На Землі в той час святкують Літнє Сонцестояння і починається Літо Любові. Хлопцеві 21 рік. Він прагне знайти 14-річну Сьюзен Белл на прізвисько Старбрайт «Яскрава Зірка», котра втекла з Клівленда до Сан-Франциско. Здається, прототипом Сьюзен є сама Ліза Мейсон.

Сподіваємося, не все там вигадка, є й скалки реальності, загублені в часі. Залишається чекати, поки книгу перекладуть українською мовою.

_________________

* Тексти, що увійшли до цього розділу, написані за мотивами меморіальних літературно-музичних сесій, які проводилися у культовому львівському кафе Вірменка упродовж 2016–2018 рр.