Цього тижня ми дізналися про доволі дивний новий план США (та Росії ?) щодо припинення війни в Україні. Він складається з 28 пунктів, які часто суперечать один одному. Європа вже висловила своє «фе». Україна змушена реагувати поміркованіше, аби не наразитися на гнів Дональда Трампа.
Знаменно, що план був представлений президентові Володимирові Зеленському саме тоді, коли він особисто і Україна загалом перебувають у досить складній військовій і політичній кризі. Зеленський мусить давати собі раду з корупційним скандалом, до якого причетні його найближчі друзі. На фронті ситуація значно погіршилася за останні дні. З’явилася загроза наступу на Запоріжжя, яке, як досі вважалося, було надійно захищеним. Ситуація в Покровську й Мирнограді ризикує закінчитися для українських вояків повним оточенням. Генштаб Росія звітує про захоплення Куп’янська, хоча українське військове командування це заперечує.
У будь-якому разі ситуація для Києва вкрай кепська. Її погіршує ще й фінансовий чинник: країнам Європейської Унії так і не вдалося домовитися про «репараційний кредит» для України. Остаточне рішення буде ухвалено в грудні на саміті ЄУ, проте наразі все виглядає доволі песимістично. Грошей для підтримки життєдіяльності і обороноздатності України поки що вистачає лише до кінця березня.
Відомо, що згаданий план миру створювався без участі представників України чи Європи. Та й у США до його написання навряд доклав руки якийсь поважний фахівець з міжнародної політики. Документ творився у співпраці Кирила Дмітрієва, спеціального представника російського диктатора з інвестиційно-економічної співпраці зі зарубіжними країнами, та Стіва Віткоффа, спеціального посланця американського президента. Віткофф вже неодноразово прославлявся своєю цілковитою некомпетентністю в дипломатичних питаннях. Зокрема саме завдяки його хибному сприйняттю слів Путіна відбувся абсолютно безглуздий російсько-американський саміт на Алясці. Який завершився без жодного результату. Проте Віткоффа дуже люблять у Москві, оскільки він з ентузіазмом сприймає всі пропозиції Кремля.
Щодо Дмітрієва, то нагадаю, що міністр фінансів США Скот Бессент в одному інтерв’ю назвав його «російським пропагандистом». Фактично брехуном. Тому досить дивно, що витвір цих двох осіб зараз розглядається як засадничий документ, здатний залагодити найбільшу міжнародну кризу з часу завершення Другої світової війни.
З одного боку план читається майже як вимога капітуляції України. Він містить багато максималістських вимог, знайомих з попередніх російських пропозицій. І до них автори дописують ще кілька пунктів, що аж ніяк не додає якості документу.
Вже було сказано, що пункти плану суперечать один одному. Наведемо кілька прикладів. От у першому пункті стверджується: «Суверенітет України буде підтверджено». Що це взагалі значить? Суверенітет України було підтверджено ще 1991 року, він підтверджений визнанням ООН, міжнародними і двосторонніми угодами, зокрема й з Росією. Але добре, хай буде кимось (невідомо ким) підтверджено ще раз. Утім першому пункту суперечить інший пункт – шостий: «Чисельність Збройних сил України буде обмежена до 600 000 осіб». Суверенна держава, якщо вона дійсно суверенна, сама визначає чисельність своєї армії в залежності від потреб і можливостей. Якщо це робить хтось за неї, то про який суверенітет можна говорити?
Також з першим пунктом конфронтує сьомий, яким від України вимагається внести зміни в Конституцію щодо прагнення до НАТО. І восьмий, ким Україні забороняється приймати на своїй території іноземні війська.
Також зі суверенітетом не узгоджується 21-й пункт, де Україну змушують відмовлятися від власних територій. А суверенітет апріорі мав би означати передовсім недоторканість кордонів і контроль над територією.
І нарешті 25 пункт: «Україна проведе вибори через 100 днів». Хто й на якій підставі може диктувати суверенній країні коли їй проводити вибори? Питання риторичне.
Виходячи зі всього сказаного президент України Володимир Зеленський, щойно отримавши план з рук міністра армії США Дена Дрісколло, мав його розірвати на шмаття. Утім він цього не зробив. І нам зрозуміло чому. «Ми не будемо робити різких заяв і налаштовані на чітку, чесну роботу – Україна, Сполучені Штати й наші друзі та партнери у Європі та в світі», – заявив президент під час свого виступу 20 листопада. Зеленський вже має гіркий досвід того, до чого ведуть «різкі заяви» на адресу США і конкретно президента Дональда Трампа.
Оскільки в Україні пристрасті навколо плану не вгамувалися, а, навпаки, лише посилилися, то Зеленський у День Гідності та Свободи, 21 листопада, вирішив виступити зі ще одним зверненням, в якому закликав «припинити срач та політичні ігрища» задля «об’єднаної та ефективної роботи». Він пообіцяв, що українська сторона продовжить працювати зі США щодо мирного плану, але «не зрадить державних інтересів».
Дещо чіткіше й різкіше висловилася заступниця постійного представника України при Організації Об'єднаних Націй Христина Гайовишин під час екстреного засідання Ради Безпеки ООН 20 листопада. Вона не називаючи план ні «по-дебільному написаним», ні «капітуляцією», окреслила українські «червоні лінії» у мирних переговорах з країною-агресором – Росією.
«Ми ніколи не визнаємо — ані офіційно, ані будь-яким іншим чином — тимчасово окуповану РФ територію України російською. Наша земля не продається», – зразу ж заявила пані Гайовишин. Вона наголосила, що Україна не погоджуватиметься на вимоги Росії, що підривають її ідентичність. Йдеться, зокрема, про вимогу щодо статусу російської мови й російської церкви в Україні. Окрім того, Україна, за її словами, не погоджуватиметься на обмеження права на самооборону й скорочення чисельності своєї армії. Заступниця постпреда зазначила, що Україна планує зберегти право обирати альянси, до яких хоче долучитися.
Водночас Христина Гайовишин зазначила, що Україна готова до конструктивної роботи над мирним планом, який отримала від американської сторони. Проте підкреслила, що перемовини щодо України не можуть відбуватися без її участі.
Ще критичнішими в оцінці мирного плану Дмітрієва-Віткоффа були представники Європейської Унії. Під час засідання Ради ЄУ на рівні міністрів закордонних справ його учасники виступили проти російсько-американського мирного плану для України з 28 пунктів. Учасники засідання поставили вимогу, щоб у будь-якій дипломатичній спробі розв’язати російсько-український конфлікт за столом переговорів були Київ та європейські лідери.
«Ми, європейці, завжди виступали за тривалий і справедливий мир, і ми вітаємо будь-які зусилля щодо його досягнення. Звичайно, щоб будь-який план спрацював, необхідно, щоб українці та європейці були на облавку. Це цілком зрозуміло. Володимир Путін міг би просто перестати бомбардувати мирних жителів і вбивати людей, але ми не бачимо жодних поступок з російського боку», – заявила верховна представниця ЄУ зі закордонних справ і політики безпеки Кая Каллас.
«Для нас важливо, що який би мирний план не був на столі, за ним має стояти Україна. Без участі України ви не отримаєте підтримки європейців», – запевнив міністр закордонних справ Нідерландів Девід Ван Віл.
Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський заявив, що Україна як жертва конфлікту не повинна мати обмежень на свою здатність захищатися.
«Українці хочуть миру – справедливого миру, який поважає суверенітет кожного, міцного миру, який не може бути поставлений під сумнів майбутньою аґресією. Але мир не може бути капітуляцією. Переговори мають розпочатися з припинення вогню на лінії зіткнення, яке дозволить розмовляти щодо питання територій та питання гарантій безпеки. Єдиною перешкодою для таких упорядкованих обговорень поки що є Володимир Путін», – сказав міністр закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро.
Анонімно, в кулуарах європейські політики висловлювали щире здивування позицією Дональда Трампа. Ще зовсім недавно він різко критикував Путіна, засуджував його воєнні злочини, запроваджував санкції. Складалося враження, що американський лідер зрозумів ту просту істину, що подіяти на російського диктатора можна лише силою. Якщо ж він і далі наполягатиме на плані Дмітрієва-Віткоффа, то означатиме, що він вчергове відступив від єдино правильної лінії поведінки щодо Путіна. Варто зауважити, що досі Трамп офіційно цей план не підтримав. До речі, так само Путін наразі щодо плану ні пари з вуст. Можливо просто – пробна куля, і спостереження за реакцією світу.
