Від часу здобуття Незалежності України львівські музиканти наполегливо повертають у сучасний репертуар видатну історичну спадщину, пов’язану з традицією нашого міста. Одним з найбільших відкриттів львівської культурної історії став Франц Ксавер Моцарт – молодший син віденського класика, що прожив у Галичині тридцять років і залишив глибокий слід в музичному житті міста і краю. Епохальною подією стало виконання заснованим Ф. К. Моцартом товариством св. Цецилії і полковим оркестром під орудою славетного польського скрипаля Кароля Ліпінського «Реквієму» В. А. Моцарта 5 грудня 1826 року у греко-католицькому соборі св. Юра. Цим мистецьким актом вдячний син вшановував день відходу у вічність геніального батька.
Ці факти загалом вже були неодноразово публіковані у різних наукових і науково-популярних виданнях. Але у допитливих читачів природно могло виникнути запитання: чому для такої надважливої події і для самого Франца Ксавера Моцарта, і для львівських меломанів, переважно, австрійців і польських аристократів римо-католицького віросповідання, був обраний греко-католицький собор? Адже він і розташований – на відміну від Кафедрального собору і Костелу Єзуїтів – далі від центру міста, і за площею не більший за них? Відповідь допомогла знайти відома львівська музична краєзнавиця Роксоляна Гавалюк, яка вказала на інформацію, що міститься у листі Ф. К. Моцарта до Йоганна Баптіста Штрайхера у Відні «Лемберг, 20 листопада 1826 року … Мій хор Цецилії з кожним днем все більше тішить мене, ми саме розучили «Реквієм» Моцарта і виконаємо його 5 грудня, в день кончини мого незабутнього Батька, у руській церкві, бо в ній на хорах найбільше місця». Цю ж аргументацію він повторює в листі до матері.
Цей факт видається вельми важливим, бо практично спростовує прикру дезінформацію, що українська громада не брала участі в культурному житті міста і була ізольована від інших національних груп. Тут ще варто додати, що тодішній галицький митрополит Михайло Левицький був високоосвіченою людиною, тож підтримав цю мистецьку ініціативу, хоча вона й суперечила практиці греко-католицької церкви - не виконувати інструментальної музики. До того ж серед музикантів, задіяних у тому історичному концерті, було багато представників різних націй, що творили тоді строкату панораму Львова, кожен робив свій внесок у образ її культури.
Те, що ця традиція залишається живою, свідчить наступна артистична подія. Майже два століття потому у Львові вкотре вшанують пам’ять Ф. К. Моцарта і його внесок у нашу музичну історію, оркестр «Віртуози Львова», художнім керівником якого є Голова Моцартівського товариства нашого міста Сергій Бурко, під орудою австрійського диригента Парвіза Ях’яві, за підтримки організації Святий Юр виконають «Реквієм» В. А. Моцарта у тій же історичній локації – Соборі Святого Юра. Чи може бути більш промовистий доказ нерозривного духовного зв’язку поколінь?
25.11.2025