І.   (Зміст: Чи cе наукова статя? Слава геройства та піснї. Пісня прийнята й питома; загальна та "модна"; піснї з поля та з Сїчового Кoшa; пiсня "маркитантська". Розпука чи гумор?)  

Мало хто її бачить, — а всї чують, як іде. Не є вона та добра і благодатна, що замикає очи на вічний солодкий сон стомленому працею батькови родини. Не та лагідна маги, що смертним покривалом накриває лице чоловікови, який не здїйснив своїх мрій. Не та наша весела, українська смерть, що гуляє по "тихих уквітчаних" сільських цвинтарях... Се инша — брутальна звірська смерть. Лиш той, хто "має очи", побачить її — як лїзе проклята по наших богатих подільських полях, та смієть ся ревом ґранатів і шрапнелїв, що падуть між окопи, гуком бомб, які відбирають житє безневинним людям.

А в суботу дуже рано Сонце ся мінило; Приснив ми ся сон дивненький, Нїчо ми не мило.   Ой, не був то сон дивненький, Іно справедливий! Прийшов папір о півночи: Збирайте ся живо.   Тай до двайцять штири годин Вставай та збирай ся, Вже й покидай жінку, дїти, Слезами вмивай ся.   Серед жнива, конець робіт, Смуток наступає; Пращає ся отець з дїтьми, Мати умлїває.   Ой, поверніть, тату, з вoйни, Повернїть скоренько,

Відень, в лютім 1916.   В новорічнім числї "Нового Времени" (ч. 14301) появила ся дуже знаменна редакційна статя п. з. "Славянство", з якою годить ся зaпізнати ширші круги нашої суспільности.   "Новоє Время", що було головним проповідником російського панслявізму і в його імени безнастанно бороло ся з всїлякими сепаратизмами, а особливо з українством, проголосило тут по раз перший щиро й докладно лїквідацію своєї головної й улюбленої ідеї, не побоявшись поглянути правдї в очи.  

Уже за княжих часів названо Чорне море Українським, бо "тільки Українці там плавають." Українське військо княжих часів виявило всю свою могутність у походах на Чорне море та під Царгород. У походї Аскольда й Дира на Царгород з 860 р. числила українська фльота 200 великих човнів, котрі помістили 10.000 людей. Грецькі джерела пересаджують, що під Царгородом у 941 р. мав Ігор аж 10.000 човнів. За Святослава зайняла українська фльота долїшнїй Дунай.  

Урядово оголошують:   Підчас війни показало ся конечним змінити богато постанов закона про підмоги для родини змобілїзованих, приноровлюючи їх до змінених тепер обставин. На основі інтерпретації закона, яка в повнї числить ся з теперішними обставинами, одержали запомогові комісії нові інструкції, які з одної сторони причиняють ся до значного розвою запомогової акції в деяких важних напрямах, а з другої виключають ріжнородне примінюванє постанов.  

І.     Виїмкове положенє, в якім опинила ся наша держава наслїдком воєнних подїй, відбило ся глубокими рисами на житю всїх горожан. Ворожий наступ, що загрозив житю нашої державної суспільности, намагаючи ся знищити здобутки довголїтної працї горожанства на поли освіти і господарства, заставив тих, що кермують справами державними звернути свої заходи в тім напрямі, щоби державний орґанїзм зробити як найбільше відпорним та зєднати всї сили держави і громадянства для оборони.  

Львів, 14. сїчня 1916.   Поволи відживає полїтичне житє поодиноких країв і народів Австрії, яке в першім періодї війни майже було завмерло. А завмерло воно було нетільки зверхною силою змін полїтично-адмінїстраційних тих, які неминуче мусїла привести за собою участь Австрії у війнї, а й наслїдком внутрішного потрясеня, яке внїс у душу поодиноких народів держави хід воєнних подїй того періоду війни — в звязку з тими орієнтаціями, які бились в нутрі декотрих народів уже богато років перед війною.  

Ніч. У повітрю їдкий дим угля, дурман соснових дерев і лінива туга Шуманівських мельодій. Питаю себе: їсти б тобі треба, чи заплакати? Голодна, чи самітна? — Го-го! — смієть ся в альпейських пропастях Rübezahl. — Го-го! стугонить вагон і паралєльно до лінії овиду, здаєть ся, що летить у гору, щоб у безкраї перетяти тамту пряму собою, по думцї фізичної гіпотези. До колїс ваґона прилїтають юрбою зимові поля — чорнозем шнурами вирізуєть ся зпід снїгу, мов старинна плахта, в якій Ізраиль молить ся Богу в сабат.

Під таким заголовком подає "Новоє Время" в 14262 ч. ось такі новi доносчицькі наклепи на митрополита гр. Андpiя Шептицького:   "В останнїм часї стали до столичних кругів доходити вістки про те, що унїятський митрополит гр. Андрій Шептицький, котрий проживає в Курську, обновив свою аґітаторську дїяльність помiж Галичанами. До нього стали приїзджати його сторонники й, одержавши відповідні вказівки, позволять їх почасти між арештованими мазепинськими священиками, які находять ся тепер у Поволжу та в Сибірі, а почасти передають їх за кордон.