Під таким заголовком подає "Новоє Время" в 14262 ч. ось такі новi доносчицькі наклепи на митрополита гр. Андpiя Шептицького:
"В останнїм часї стали до столичних кругів доходити вістки про те, що унїятський митрополит гр. Андрій Шептицький, котрий проживає в Курську, обновив свою аґітаторську дїяльність помiж Галичанами. До нього стали приїзджати його сторонники й, одержавши відповідні вказівки, позволять їх почасти між арештованими мазепинськими священиками, які находять ся тепер у Поволжу та в Сибірі, а почасти передають їх за кордон.
Очевидно стоїть оживленнє його дїяльности в звязку з тими чутками, котрі виринули в думських кругах ще в лїтї. Невеличка ґрупа наших народнїх представників робила як відомо — заходи, щоб гр. Шептицького випущено на волю й пущено до Австро-Угорщини, як відпущено мiського голову міста Львова — Рутовского та Чернівцїв Вайсельберґера. Ti посли покликували ся на те, що в один час навіть бувший оберпрокуратор Св. Синоду В. Саблєр згоджував ся на те, щоб гр. Шептицького пустити до Румунії. В. Саблєр був тої думки, що гр. Шептицькому не слїд сотворювати авреолї мучеництва, бо се значно змінило би становище унїї в Галичинї, а так вона без мучеників упала б швидко зовсїм.
Рада мінїстрів не мала нїчого проти того, щоб гр. Шептицького випустити на волю й післати його просто до Риму. Та тут зайшли подїї, котрі несподївано змінили сей намір. У Львові найшли жандармські власти тайні документи, які представили особу митрополита в зовсїм иншім світлї. Отсї документи були замуровані в тайній стїнї митрополичої палати при катедральній церкві св. Юрія.
Історія сього відкриття незвичайно інтересна. Дїло в тім, що в часї, як зайняли ми Львів, в катедральній святоюрській церкві збірались "україно-попствуючі" священики на тайні наради. Вони були в постійній переписцї з гр. Андрієм Шептицьким за посередництвом його секретаря свящ. Боцяна. Нашим властям удало ся довідатись про тї тайні наради через митрополичого служку. Хлопчик, доносячи про тайні наради, замітив, що він знає, де находить ся тайний склад ріжних рукописей i документів, замурованих його батьком на приказ митрополита. Чутки про ті тайні документи ходили через усю минулу зиму, але годї було їх викрити, не вважаючи на найстараннїйші пошукування. Коли арештовано батька митрополичого служки, сей побачив, що тут немає жартів. Щоб визволити батька, він указав на місце, де щось замуровувано перед входом російських військ до Львова. Та письм i документів не найдено відразу. Коли відчинено перше засклепленнє, вказане митрополичим служкою, найдено заховані церковні дорогоцїнности. Були тут золоті мітри з дорогоцїнним каміннєм, срібне начиннє й инша утвар катедральної церкви. Крім того були тут i piжнi старинні предмети. Тільки через декілька днїв потім узяли хлопчину знов на допити i він показав друге, незвичайно мистецько замасковане місце. В нїм i найдено передусїм письма, що торкають ся історії "Крилошанського Банку", заснованого в своїм часї за підмогою покійного царя Олександра ІІІ. А потім, як розбито сумежний простїнок, показали ся документи, спрятані гр. Шептицьким. Найдено між ними довірочну переписку Шептицького з покійним архикнязем Францом Фердинандом, його рукописи, статї для часописї "Дїло" з привітом для цїсаря Вільгельма, "освободителя України"; листуваннє з головними провідниками "Союза визволення України" в Віднї, переписку з начальниками "Сїчовиків", які находили ся в австрійській армії, власноручно ним написаний плян уладження української автономії, який передано австрійському правительству, й инші менше важні документи. Та знахідка дала бувшому мінїстрови внутрішнїх справ А. Маклакову спромогу спинити справу увільнення гр. Шептицького. Не бажаючи викликати в католицьких кругах західної Европи й Північної Америки ворожих почувань до Росії, правительство зрезиґнувало з засилання гр. Шептицького на Сибір. Він зостаєть на волї в Курську, та про те, щоб його пустити за кордон, не могло бути й мови.
Ще на веснї одержав був гр. Шептицький ізза кордону лист від свого приятеля князя Макса Саксонського, брата саксонського короля Георґа. В наших правительственних кругах довго нараджували ся над тим, чи доставити йому те письмо, чи нї. В листї була така двозначна фраза "Те, об чім я вам давнїйше говорив, довершуєть ся й буде доведене до кінця". Цензори не розуміли змислу сих слів, та тепер воно очевидно, що під тим розуміло ся офензиву Нїмеччини. Лист саксонського князя вручено гр. Шептицькому в Курську. Се значно підняло його самопевність i він став по давньому займати ся своєю підземною аґітацією".
[Вістник Союза визволення України]
19.12.1915