Його ц. к. Апостольське Величество зволив запорядити   Загальну мобілїзацию   і покликанє цілого цісарсько-королївського і королївсько-угорського загального ополченя.   І.   Особи нечинні і особи належачі до загального ополченя.   1. До рядів повинні зголосити ся:  

Рівночасно з законом про континґент рекрутів вийшли три закони, які тепер мають актуальне значінє, а саме:   1) Закон з 26 грудня 1912 року про чинитьби в воєннім часї;   1) Закон з 21 грудня 1912 року про доставу коний і возів;   2) Закон з 26 грудня 1912 року про поміч для родин осіб, що пішли до війска при мобілїзациї.   Постанови сих законів треба добре задеpжати в памяти, а се тим більше, що тепер оголошено тарифу цін за обовязкові чинитьби і висоту запомог для родин мобілїзованих.  

Перша побіда.   ВІДЕНЬ. (Ткб.) Вчера рано о годинї 1.30 Серби висадили у воздух міст між Земунем і Бєлгородом, на що піхота й артилєрия разом з дунаєвими монїторами відповіла острілюванєм сербських позиций по другій сторонї мосту. Серби цофнули ся по короткій боротьбі. Наші втрати цілком незначні.  

Головний закид, яким воюють тепер противники Австро-Угорщини, є той, що Австро-Угорщина нагло поставила Сербію в примусове положенє, не даючи їй часу надумати ся, яким способом полагодити конфлїкт мирним шляхом. Що сей закид нестійний говорять факти. По-перше Сербія мала час від атентату в Сараєві подумати про наслїдки атентату і відповідним становищем відвернути ті наслїдки від себе. Потім, при врученю ноти, Австро-Угорщина дала Сербії два дни до відповіди. В кінци навіть по зірваню дипльоматичних зносин минуло ще три дни, заки Австро-Угорщина формально виповіла Сербії війну.

Зірванє дипльоматичних зносин між Австро-Угорщиною й Сербією спричинило ряд виїмкових заряджень в ріжних областях правно-публичного житя.   Найважнїйші з них ті, що відносять ся до основ конституційного ладу держави, і їм ми приглянемо ся докладнійше.   Отже належить сюди замкненє сесиї Державної Ради і замкненє сесий тих краєвих соймів, які під сю хвилю функціонували.  

Відень 26. липня 1914.   (яв.) Так — стоїмо безпосередно перед вибухом війни. Треба хиба чуда, щоб могло відвернути від людства те, що є таке страшне а стало ся неминуче — себто кроваву міждержавну розправу. Розпочатя воєнних кроків між монархією і Сербією, на яке вже заносить ся від довгих лїт, та через вічну небезпеку котрої зазнали народи монархії вже стільки лиха, можна надїяти ся кождої хвилї. Бо деж основа припускати, щоб сербське правительство рішило ся тепер на те, що відкинуло вчера?...  

  Польські і москвофільські голоси.   Голоси польської преси про бл. п. архикнязя наслїдника престола держать ся або в области загальних комуналів, які в "таких оказиях" говорить ся, або — о скільки входять вони в полїтичну область — то держать ся більш або менш отверто того самого основного тону, в якім держаний був надрукований на кілька годин перед катастрофою відомий нашим читачам відзив Dziennik-a polsk-ого про "українські інтриги" бл. п. архикнязя Франца Фердинанда.  

САРАЄВО, 28. VI. (Ткб.) Коли наслїдник престола з женою їхав авто, кинено бомбу. Архикнязь Франц Фердинанд відкинув бомбу рукою, від вибуху є вісїм ранених. Потім два ученики осьмої кляси ґімназияльної стрілами з бровнїнґа зранили архикнязя і його жінку. Обоє ранені померли.  

  Живучи впереддень XX. віку, стоячи так мовити під дверми єго, зовсім натурально гадати: що буде в XX. в.? що він дасть людям? Достеменно певної відповіди на такі питання нїхто дати не спроможен; але можна дати відповідь більш, чи менш близьку до правди і на те не треба бути пророком; треба тілько, віщуючи про XX. вік, стати на ґрунтї науковому. Віщовання про життє народів, якого вони досягнуть через сотню лїт, зовсїм не буде чудним, коли воно буде виведене з безсторонного суду над минулим, з суду, зробленого пісьля безсторонної розваги.