Їхніми творіннями насолоджуються. Іноді – їх звинувачують у блюзнірстві; часом – не помічають взагалі. З ними завжди говорять лиш про останній перекладений твір, або – про те, як хтось інший зіпсував твір знаного класика.  

  Іво Брешан. Азартні ігри з долею / Переклад Ірини Маркової. Чернівці: Книги–ХХІ, 2017. 176 с.  

  Катерина Калитко. Земля загублених, або Маленькі страшні казки. Львів: Видавництво Старого Лева, 2017. 224 с.

 

На відміну від поляків, котрі давно співпрацюють з українським літературним середовищем, чехи менше перекладають українську поезію, а ми ще менше чеську. Деякі зрушення відбулися в 2015 році, коли Україна стала почесним гостем Міжнародного поетичного фестивалю «Місяць авторських читань». Тоді брненське видавництво «Vetrnе mlyny» видало українським поетам книжки й оприлюднило фільми в серії «Українська читанка».  

  Муза і чин Остапа Луцького / Упор. В. Деревінський, Д. Ільницький, П. Ляшкевич, Н. Мориквас. – Київ: Смолоскип, 2016.   Найбільша частина ідей у молоді родиться з опору   Остап ЛУЦЬКИЙ   Молоді мають право змінювати образ цього світу. Старі теж мають, але часто є так, що їхні пріоритети заважають їм це робити. Або ж, коли беруться, то показують свою незграбність і вчорашність.  

  Муза і чин Остапа Луцького / Упорядники Василь Деревінський, Данило Ільницький, Петро Ляшкевич, Надія Мориквас. – Київ: Смолоскип, 2016. – 936 с.  

  Галина Кирпа. Тринадцятий місяць у році: повість. Л.: ВСЛ, 2017. – 224 с.   Чи ви ще не забули, яке дитинство на колір і на смак? Чи пам’ятаєте, коли востаннє підморгували метеликам? І чи пам’ятаєте ще, що дитинство – це єдине місце зустрічі дітей і дорослих? Власне, для того, щоб нагадати про такі прості речі, книжку Катрусиних історій й відкриває епіграф із Турмуда Гауґена.    

Тисяча девʼятсот тридцять пʼятого року, коли виходять «Тріумф краси» і «Погруддя цісаря», уродженець Бродів Йозеф Рот мешкає в Парижі. Його знають більше як репортера і менше як белетриста, радше в німецькомовних колах, ніж у тих, де розмовляють французькою. Попри це, новелу «Тріумф краси» вперше друкує часопис Nouvelles littéraires у фрацузькому перекладі Бланш Жидон. Мовою оригіналу вона зʼявляється щойно наступного року в Pariser Tageblatt, невдовзі там же публікується й новела «Погруддя цісаря».