Їржи Гаїчек. Риб’яча кров / Переклад Ірини Забіяки. Київ: Комора, 2017. 352 с.  

  Їхніми творіннями насолоджуються. Іноді – їх звинувачують у блюзнірстві; часом – не помічають взагалі. З ними завжди говорять лиш про останній перекладений твір, або – про те, як хтось інший зіпсував твір знаного класика.

  У Грузії письменників чимало. Така активність доводить, що сучасна грузинська література не застигла в класичних тенденціях — поява нових авторів, формування різноманітних напрямів допомагає різнобічному розвитку літератури. В країні виникло багато літературних угрупувань — більшість, щоправда, так само швидко зникли, бо творчі люди все-таки надають перевагу індивідуальній роботі. Та іноді саме у суперечках та дискусіях народжується багатовимірність сучасної грузинської літератури.

  У Музеї етнографії та художнього промислу у Львові презентували «П’ятикнижжя» Ігоря Калинця. Попри дощову погоду і робочий день, зал був вщент заповнений слухачами. Видавництво «Сполом» представило гостям п’ять книг: «Про декого і дещо» (публіцистика), «Молімося зорям дальнім» (повість), «Знане і незнане про Антонича» (матеріали до біографії), «Колесо фортуни» (інтерв’ю за 30 років) та «Листи до Дзвінки з ув’язнення» (з листів 1973-1978р.). Усі ці книги візуально поєднує графіка Богдана Сороки.  

Вже втретє до України завітає ціла плеяда сучасних словацьких письменників, які запропонують українському читачеві кращі зразки своєї творчості. На цьогорічному Місяці авторських читань очікуємо зі Словаччини «велику сімку» – сім літературних зустрічей з відомими (не лише в межах слов’янського простору) авторами: Міхал Гавран, Марек Вадас, Ондрей Штефанік, Сільвестер Лаврік, Петер Репка & Іван Штрпка, Владімір Балла, Моніка Компанікова.  

  «Ми вже стільки всього понавигадували про себе і про інших, – сказав мені якось один польський літературний критик, – що не дивно, чому в Польщі зараз пишуть і читають стільки „літератури факту”».   Жарт, звичайно. Але такий, над яким варто подумати.  

  Місяць авторських читань як фестиваль народився в Чехії, у головному моравському місті Брно, тож чеські автори на цьому фестивалі завжди почуватимуться «як вдома» – навіть в українському Львові. Цьогоріч вони приїдуть сюди вже втретє. Чехію на МАЧ 2017 представлятимуть вісім чоловіків; кожен з них у чомусь унікальний. Спробуємо коротко означити – що ж може бути цікавого у цьому розмаїтті для української публіки?      

  Богдан Лебль. Пекло ввійшло до раю / Переклад Божени Антоняк. Львів: Урбіно, 2017.  288с.  

  Аркан А. Батяр з Клепарова: роман-фантазія в стилі ар-деко / Андрій Аркан. – Харків: Фоліо, 2017. – 444 с.   Чесно кажучи, давненько я вже не читав сучасних українських романів. Та й романів взагалі. Ну там, прочитав нещодавно «Діти Сатани» Станіслава Пшибишевського. А що раніше – то вже й не пригадаю. І от потрапив мені до рук роман Андрія Аркана «Батяр з Клепарова». І прочитав його не без задоволення. Але спершу скажу про його автора.  

  Салман Рушді. Два роки, вісім місяців і двадцять вісім ночей / Переклад Андрія Савенця. Львів: Видавництво Старого Лева, 2017. 336 с.