Книжка Назара Федорака резонує пригаслим відлунням ритму декількох століть колись питомої української культури. А пригадуючи майбутнє, яке насправді вже колись було, починаємо глибше розуміти власне наш час
Для деяких поетів сила первісного Логосу є саме тим творчим рушієм, котрий опрацьовує і трансформує реальність, зрушує з місця гори і дарує відчуття спокою. Малкович рухається саме цим шляхом, ми ж – бодай на коротку мить – можемо стати його супутниками на цій дорозі.
Роман фінської письменниці Софі Оксанен «Собачий майданчик» про долю українки у Фінляндії, виданий восени 2019 року, вийшов у перекладі українською в лютому 2021. У квітні роман стане доступним франкомовним читачам, а у вересні з’явиться у США.
Це дуже настроєва поезія, яка кружляє в емоційному шалі людини, що оглядає довкола себе світ, що прагне його зрозуміти через мову, поставити його в своїй мові для себе.
Кантон Аппенцель Ауссерроден у північно-східній частині Швейцарії. Саме тут, у столичному містечку Герізау пролягає перший літературний маршрут Швейцарії. Він виник завдяки Роберту Вальзерові, чия дорога на літературний олімп виявилася тернистою.
Чому нас так тягне до того Чорткова та Бучача, Язлівця та Митниці, до випотрошених галицьких безпам'ятних містечок? Що то за сила, що робить нас приреченими на повернення невпинним обертанням «вічного календаря»?
Новели змушують уяву читача невтомно працювати: здається, що ти вже десь бачив подібні образи на полотнах художників. Однак автор жодним словом не видає своїх малярських інтенцій, що виникли в інтелектуальному освоєнні різних пластів культури.
І поки хтось нам вигадуватиме слова (або підкидатиме їх, ніби м’ячі – малі і трохи більші: на, ловіть!..), хочеться поблукати у текстах Сергія Осоки, ніби в глибоких річках, де багато гладесеньких доброоких линів і шорстких, трохи колючих днів.
