Але. Коли дитина лягає спати. Коли настає ніч. На самоті. У темряві. Навпомацки. Аби нікого не розбудити. Беру у руки різні забавки, оживляючи їх для себе...
Доступ до веселості полягає у зреченні гіперконтролю. Переживай за те, що належить твоїй компетенції, поводься гідно – і будеш мати і веселі, і свята...
А найгірше з переживань – що не знаю, що з цим має робити тато. Що є адекватністю? До чого – так би мовити – дитину готувати. Бо не знаю, що буде у цих малих далі.
