Відомі незнайомці

Огляд словацької програми Місяця авторських читань-2021

 

Починаючи від 2015 року, відколи Львів впевнено приєднався до транскордонного літературного фестивалю Місяць авторських читань, наше місто відвідали представники багатьох літературних напрямків Словаччини, кількість яких загалом – символічно – тепер налічує 31. Пропустивши минулий рік, Словаччина у 2021 знову повертається до участі, цього разу – почесною гостею, доєднуючи до задіяних у фестивалі міст затишну, мультикультурну і привітну Братиславу на березі широкого блакитного Дунаю. 

 

 

Упродовж останнього часу словацька література активно розвивається всередині країни. Про це свідчать щоразу нові імена у фіналах популярних літературних премій, презентація нових авторів у щорічних конкурсах Poviedka чи Básne SK/CZ, зміцнення літературної критики і продуктивні дискусії та обговорення. Зростає престиж діячів культури та, зокрема, літератури. Завдяки діяльності literarnyklub.sk, видавництва KK Bagala та інших, активно відбувається взаємозбагачення і творчий обмін із сусідніми країнами. Дякуючи діяльності Літературно-інформаційного центру, Словаччина отримала важливий статус на міжнародних книжкових ярмарках у Болоньї, Празі, Будапешті, Парижі, її література перекладена багатьма мовами. Таким чином словацька література віднаходить своє місце в світі, і приємно та знаково, що багато особистостей, дотичних до її розвитку, так чи інакше причетні також до організації словацької частини МАЧ.

 

У цьогорічній програмі (в Україні фестиваль відбувається суто онлайн) – 10 сучасних письменників та письменниць, які репрезентують градації жанрів і поколінь, тематик і напрямків у словацькій літературі. Проте, їхні голоси спільно творять неповторне звучання, і показують химерні переплетіння світових літературних тенденцій та регіональних проявів, індивідуальних і загальнолюдських вимірів. 

 

У виборі авторів привертають увагу кілька особливостей. Нарешті вперше широко буде представлена жіноча лінія: про цей феномен у самій Словаччині розмови ведуться давно, із захопленнями та очікуваннями. З'явиться нова нагода зустрітись з письменниками, які вже частково відомі українським читачам – завдяки перекладам (хоч, на жаль, і досі нечисельним) та участі не лише у МАЧ, а й у інших літературних подіях в Україні. Серед учасників МАЧ 2021 – ті, хто здійснив значний вплив на літературний процес Словаччини, і одні з найбільш вагомих представників сучасної словацької літератури. 

Катаріна Куцбелова.

 

До прикладу, вперше побачимо на фестивалі Катаріну Куцбелову – відому словацьку письменницю, котра (можливо, і, сподіваємось, не остаточно) перейшла із поезії у прозу. Окрім власне літератури, Куцбелова займається пов’язаним з нею культурним менеджментом, і є однією із засновниць престижної премії Anasoft litera, якою в Словаччині регулярно відзначаються найцікавіші прозові твори року. Поезію авторки називають анестетичною (подібні означення супроводжують також творчість присутньої у цьогорічній програмі М. Ференчугової), від дебюту у 2003 році у неї вийшло чотири поетичні збірки, у віршах – поєднуються особисте та позбавлене ознак індивідуальності, а поезія виходить за межі усталеного та звичного. Перша прозова книга авторки, «Очіпок»/ Čepiec, з якої почуємо уривок, у 2019 році отримала кілька нагород, найважливіша з яких, мабуть, – номінація у фінальній п’ятірці премії Anasoft litera, але, що не менш важливо також, – щире визнання читачів. Терапевтичний твір документально-репортажного спрямування розповідає про подорожі до самобутнього регіону – селища Шум’яц під Кральовою гольою – із відкритістю письменниці перед собою, героями та читачами: «Наприкінці буде лише очіпок і книга. Очіпок не буду носити, книгу читати не буду». Фольклор перетворюється тут не лише на спосіб пізнання незнаного, а й, насамперед, на мотив самопізнання.

 

Марек Вадас.

 

Марек Вадас, уже відомий українським читачам завдяки зустрічам на Форумі видавців, МАЧ та Книжковому Арсеналі і кільком перекладам (наприклад, у журналі «Всесвіт» 2009 року чи у збірці «Відчайдушно гарне життя» (Ужгород: TIMPANI, 2011, переклад І. Яцканина), з’явився у словацькій літературі у 1994-му. Захоплений Африкою і тривалими мандрівками на далекий континент, він є автором багатьох «африканських» історій: дитячих «Казок з чорної Африки»/ Rozprávky z čiernej Afriky і «Втечі»/ Útek, дорослих «Цiлителя»/ Liečiteľ, «Чорного на чорному»/ Čierne na čiernom і «Поганого району»/ Zlá štvrť. Оповіді, написані автором, не зважаючи на екзотичний простір дії, магічні елементи, незвичні реалії, малозрозумілі, чудернацькі, смішні чи вражаючі особливості у поведінці героїв, мають риси, спільні і важливі для всіх без винятку народів чи окремих людей: пошук себе та сенсів існування, цінності доброти і взаємоповаги, відображення суміші усіх доступних нам почуттів, розуміння інших, як можливість розуміння світу. І навпаки, у тексті з нової книги Вадаса під робочою назвою «Сім чужинців», де дія вже неочікувано відбувається не на африканській території, і вихід якої заплановано цього року, іноді не покидає відчуття, що це все ж не Словаччина, а щось незвідане, далеке, нетутешнє, хоча автора впізнаємо – за неповторним вмінням створювати влучні образи і завершення.

 

Івана Ґібова.

Книжка Івани Ґібової Eklektik Bastard навесні опинилась у десятці Anasoft Litera 2021. На думку словацького поета та літературознавця Міхала Талло, це «поки що найкраща книга Івани Ґібової і одна з найдотепніших книг сучасної словацької літератури. Специфічний чорний гумор ми могли помічати у неї майже завжди, однак у новій книзі їй поки що найбільш дієво вдається врівноважувати природну жартівливість та легкість висловлювань з більш складними темами, що вважаю надзвичайно цінним» (Knižná revue 2021/02). Уривок з цього іронічно-сумного та епатажного тексту почуємо незабаром на МАЧ, а уважні глядачі впізнають письменницю, яку ми зустріли на першому для Львова Місяці авторських читань – 2015.

 

Марія Модровіч.

Ще одна представниця жіночої прози, Марія Модровіч, прийшла у літературу з освітою в галузі маркетингової комунікації та німецької філології. Вона також є фіналісткою премії Anasoft litera (фінальна п'ятірка у 2018-му) – із книгою десяти текстів «Флешбек»/ Flešbek, що досліджує зміни та суспільні очікування, пов'язані з материнством. За цю ж книжку її було номіновано на Європейську премію у галузі літератури-2019. Загалом письменниця є авторкою чотирьох прозових книг, дві перші (збірка оповідань Lu & Mira і роман «Тихий режим»/ Tichý režim) торкаються теми протиставлення життя у словацькому та американському середовищах – авторка тривалий час мешкала в Нью-Йорку, звідки надсилала «Листи» до словацького щоденного видання Sme, і де почала писати англійською. На МАЧ Модровіч прочитає уривок з виданої у 2019-му книги вигаданих інтерв'ю з представницями закритої жіночої спільноти – текст феміністичного характеру з чіткою структурою, у якому, не зважаючи на фіктивність постатей, зустрічаємо, зокрема, рефлексії, що стосуються згаданої літературної премії.

 

Яскрава представниця словацької поезії Марія Ференчугова і відомий публіцист, культурний менеджер та письменник Міхал Гворецький колись були одними з перших, хто на початку зародження співпраці зі словацькою стороною завітали до Львова – ці перші зустрічі залишились незабутніми. Згодом, майже одночасно, Гворецький повернувся з перекладом свіжої книжки «Троль»/ Trol українською (Київ: Знання, 2018, переклад Г. Малик), а Ференчугова приїхала на презентацію українського перекладу поетичної збірки «Імунітет»/ Imunita (Тернопіль: Крок, 2018).

 

Марія Ференчугова.

 

Залишена, на жаль, без уваги українських літературних критиків, збірка Ференчугової є відтворенням болісно-емоційних, надзвичайно інтимних переживань і уособленням сміливості висловлюватись про те, про що зазвичай мовчать чи діляться лише з найближчими. У деяких моментах вона читається як набір сухих фактів, але поза текстом відкриваються можливості для інтерпретацій. Медичні висновки, довідки та виписки у руках авторки несподівано стають поезією, на поезію також перетворюються трансформовані прогнози погоди (Зливи, дощ,/ місцями бурі. Після обіду на заході/ послаблення хмарності / і затихання конфліктів./ Під вечір втома./ У рідкісних випадках страх,/ застигання у хмарі непевності) чи сповнене сумних відчуттів буденне споглядання міста. Попри концентрований відчай і смуток, збірка наповнена всеосяжною жагою життя і мужністю. Цього року на МАЧ послухаємо вірші з нової збірки «Чорнозем»/ Černozem і перший прозовий текст авторки.  

 

Міхал Гворецький.

 

Дуже активний та небайдужий до суспільних процесів, Гворецький є автором понад 10 книжок. Також практикує перекладацьку діяльність (зокрема, нещодавно вийшов його переклад книжки Мартіна Поллака «Галичина. Подорож втраченим світом») і працює у словацькому відділенні Ґете-Інституту. На МАЧ-2021 письменник прочитає уривок з останньої книжки, збірки оповідань «Чорний лев»/ Čierny Lev, яка, за словами автора, є поверненням «до фантастики – science fiction, альтернативної історії та горору», і зосереджується «на нових викликах, до яких належать кліматична криза, глобальна міграція, «правий» популізм та релігійний фанатизм». Оповідання, вперше опубліковане навесні у виданні Denník N, стосуватиметься найбільш актуальної теми нашого часу, і, як багато попередніх текстів Гворецького, є відображенням реакції на актуальні події тут-і-тепер, із помітним футуристичним навантаженням. 

 

Балла.

На думку критиків, наступний гість цьогорічного фестивалю – Балла – впродовж усього свого письменницького життя, створює одну книжку, що частково підтверджується уважними спостереженнями за його творчістю. Тож не викликає подиву, що в новій новелі, початок з якої почуємо на МАЧі, окрім знайомої теми, знову з'являється Ловецька вулиця – один із топонімічних елементів перекладеної українською книги «Іменем батька»/ V mene otca (Київ: Комора, 2018). Не дивно й те, що тут відчутні наскрізні теми, до яких постійно звертається письменник: екзистенційна самотність, стосунки батьків та дітей і відносини між чоловіками та жінками (здебільшого, з відтінком розчарування), психологічні намагання пояснити особливості дорослої поведінки, іронічне і саркастичне усвідомлення себе та світу. Попри автобіографічну заангажованість, суперечливість сприйняття і видиму терапевтичність, це література, що спонукає до роздумів. А Балла, не зважаючи на натяки про письменницьку втому, усе ж повертається до читачів, хоча, можливо, це була лише постмодерністська гра, у яку повірив і сам автор.

 

Павол Ранков.

 

Ще одним відомим для української аудиторії письменником (завдяки перекладеному роману «Матері»/ Matky (Київ: Комора, 2016, переклад Т. Окопної)) є Павол Ранков. Знаний не лише в Словаччині, та відзначений літературною премією «Ангелус» (лауреат 2014 року), Ранков у своїх творах найчастіше звертається до історичних тем, таких як Друга світова війна («Це сталось першого вересня (чи ще колись)»/ Stalo sa prvého septembra (alebo inokedy)) чи перебування у ГУЛАГу («Матері»), де його увагу привертає історія словацької жінки, що народила дитину у вкрай складних і непридатних умовах. Автор активно працює з документальними матеріалами, проте не уникає літературного опрацювання, тому його твори не претендують на історичну точність і достовірність. Про вміння піти з літератури Ранков говорив ще сім років тому, на МАЧ у Брно, а з українськими читачами познайомився через кілька років опісля, і, як бачимо, література досі його не відпустила.

 

Представниками поважного покоління сучасних словацьких письменників у програмі МАЧ є Петер Репка і Міла Гауґова. Створена ними поезія дивовижним чином торкається чогось глибинно-справжнього, наповнена гуманізмом і тонкими відображеннями життя.

 

Петер Репка.

 

На МАЧ-2017 український вечір за участі Петера Репки та одного з його колег з поетичної групи «Самотні бігуни»/ Osamelí bežci, Івана Штрпки, був одним із найтепліших та пам'ятних на фестивалі. Перші вірші Репка почав публікувати у журналі «Молода творчість»/ Mladá tvorba, де пізніше працював редактором і репортером, а самостійним книжковим дебютом у 1969 році стала збірка поезій «Курка в кафедральному соборі»/ Sliepka v katedrále. У доробку автора також – репортажна література, публіцистика і прозові твори (серед них збірка мемуарних оповідань «Дзеркало вороття»/ Spätné zrkadlo). У 1973-му письменник перебрався до Німеччини, де живе досі. Одну з його поетичних збірок, «За-ліз-ни-ці»/ Že-lez-ni-ce, німецькою мовою переклала дружина автора, Ангела Репкова. Самого себе пан Репка називає «вкоріненим іноземцем» (для німецького та словацького середовищ водночас), а про творчість пише: «Одного прагнення стати поетом замало, а причин для цього жодних немає. […] Як починається вірш? Певно, образом, встояти перед яким неможливо, поєднанням непов’язаних слів, понять, їх новоспіввідношенням. Вірш не вигадується, а виникає» (Як читати вірш (Двадцять сім авторських інтерпретацій), Петер Репка. «Страуси в місті»/ Pštrosi v meste, 2013).

 

Міла Гауґова.

 

Відома словацька поетка Міла Гауґова на МАЧ у Львові вперше, а загалом, звичайно ж, ні. Вона народилась у Будапешті, згодом було кілька переїздів: у Нітру, Левіце, Братиславу. Як і попередній гість, спробувала життя за кордоном – в Канаді, та повернулась. У 80-90-х роках працювала редактором у журналі Romboid, про цей досвід у тому ж виданні поділилась: «Можливо, саме тут я перевіряю свої межі. Або автори випробовують мою літературну толерантність… Наполегливість графоманів вражає. І навпаки – у добрих авторів іноді доводиться буквально виманювати тексти, до того ж, іноді вони просять повернути їх назад». Вперше з’явившись перед читачами у 1980-му – із поетичною збіркою «Глина кольору іржі»/ Hrdzavá hlina (під псевдонімом Міла Срнкова) – Гауґова досі залишається взірцем для багатьох наступників та наступниць, а у її творчості переплітаються виваженість і підкреслена жіночність, духовні роздуми і сприйняття тонких невидимих меж, нескінченні чи й несвідомі діалоги з іншими авторами (джерелами інтертекстуальності можуть бути і літературні переклади Міли Гауґової – творів Сильвії Плат, Пауля Целана, Джуліана Барнса та інших). Подібно до Репки, авторка експериментує з прозою (автобіографічний твір «Дзеркало всередину»/ Zrkadlo dovnútra, 2009 чи книжка «Писати наче дихати»/ Písať ako dýchať, 2014), проте ми почуємо дещо із нової поезії пані Гауґової.

 

Словацька література – для незнайомців і навіть для знайомих з нею – повна несподіванок. МАЧ щоліта поєднує в собі спілкування, зустрічі, нові можливості для майбутніх проектів, багато натхненної роботи та відкриттів, і навіть не зважаючи на те, що усім нам, без сумніву, бракуватиме справжніх довгих живих розмов, література продовжує існувати і промовляє – про актуальне чи вічне, і про те, що завжди цікаво почути – про інше. Долучайтесь разом з нами до цього походу – у глибину незнаних світів, поглядів і мов.

 

 

28.06.2021