«Вийти з мовчання…» демонструє рівень культурологічних студій в Польщі, уміння інтерпретувати прозові, драматичні, візуальні артефакти й у філософсько-естетичній перспективі бачити в них визначальні тенденції культурного та соціального вимірів.

Онлайн-читання у прямому ефірі, синхронний переклад та спеціально перекладені уривки ще невідомих в Україні авторів, насичені і відверті вечірні розмови з найцікавішіми автор(к)ами сучасної української літератури у вільному доступі.  Програма МАЧ 2021.

Світ, у якому не говориться про незручні теми, у якому замовчується насильство, біль, образи, у якому культ мовчання побутує над усім іншим – цей світ-у-якому-не говориться, світ, де упосліджені позбавлені голосу, – він вже залишається у минулому.

Декому ще й досі складно прийняти той знущальний тон, в якому Шевченко написав про Хмельницького в сатиричній епітафії «Якби-то ти, Богдане п’яний». Але не Луці Луціву. 

Підійшло троє ромських малюків, питають «Ви збираєте гроші на війну?» І зі своїх кишень повитягували гривню-дві, кілька таких купюр, старший хлопчик кожну сестричку підняв, щоб вона могла кинути гроші в скриньку.

Цьогоріч виповнюється сто років від дня народження письменниці Іди Фінк, уродженки Збаража, яка пережила Голокост і в 60 років почала писати літературні твори на основі спогадів.

Сюжет з Марією Магдалиною показує нам, що християнство схильне стигматизувати жіночу тілесність. Та мені здається, якраз пізніші інтерпретації новозавітних сюжетів є набагато більш мізогінними, більш дискримінаційними стосовно жінки, ніж самі сюжети.

Химерна проза про трьох полярних ведмедів – пародія у кафкіанському сенсі. Усе починається з апофатичного самовизначення: ми, ведмеді – ми, не люди. Це роман-алегорія, не емігрантська, не соціальна і не екологічна проза; хоча може таки бути, що це насправді родинна сага.

Своїми «Любовними елегіями»  блискуче дебютував, безсмертними «Метаморфозами»  прославився, а за поему «Мистецтво кохання» був вигнаний із Риму.

Герої роману — донори-клони зроблені із людського матеріалу. Автор називає його словом «a possible», яке Софія Андрухович перекладає як «ймовірний/ймовірна я». Сенс існування клонів у тому, щоб бути донорами для справжніх людей.