Збірка «Артерія» – цікавий приклад симбіозу сучасних технологій (використання QR-кодів як інструменту доповненої реальності поширилося й на структуру «Артерії»), поетичної майстерності й музичних інтроспекцій, котрими пронизані сторінки книжки.

Наша сучасність любить простоту, а складність часто не те щоб ігнорує, а вихолощує до цієї самої простоти. Але ж усе по-справжньому важливе насправді є складним.   Інґа Кейван. Тінь базальту. Тіло базальту .  

Інтернаціональний гурт заглиблюється у традиції українського фольклору та пробуджує його до другої весни.

Книжка Назара Федорака резонує пригаслим відлунням ритму декількох століть колись питомої української культури. А пригадуючи майбутнє, яке насправді вже колись було, починаємо глибше розуміти власне наш час

Для деяких поетів сила первісного Логосу є саме тим творчим рушієм, котрий опрацьовує і трансформує реальність, зрушує з місця гори і дарує відчуття спокою. Малкович рухається саме цим шляхом, ми ж – бодай на коротку мить – можемо стати його супутниками на цій дорозі.

Роман фінської письменниці Софі Оксанен «Собачий майданчик» про долю українки у Фінляндії, виданий восени 2019 року, вийшов у перекладі українською в лютому 2021. У квітні роман стане доступним франкомовним читачам, а у вересні з’явиться у США.

Це дуже настроєва поезія, яка кружляє в емоційному шалі людини, що оглядає довкола себе світ, що прагне його зрозуміти через мову, поставити його в своїй мові для себе. 

Кантон Аппенцель Ауссерроден у північно-східній частині Швейцарії. Саме тут, у столичному містечку Герізау пролягає перший літературний маршрут Швейцарії. Він виник завдяки Роберту Вальзерові, чия дорога на літературний олімп виявилася тернистою.

Так світ є найкращою на світі місциною                                                         щоб “жити це життя”                                                         Так  але тоді                                                                 саме коли ви на середині                                                                   сміхаючись приходить                                                                       могильник                                                        

Чому нас так тягне до того Чорткова та Бучача, Язлівця та Митниці, до випотрошених галицьких безпам'ятних містечок? Що то за сила, що робить нас приреченими на повернення невпинним обертанням «вічного календаря»?