Ігор Котик

Прагнення зберегти власний голос, не підлаштовуватися під усілякі тренди спричинилося до того, що стилістика і реалії його текстів перебувають десь немовби поза часом
30.10.19 | Львів | Штука
Про потребу дії і потребу солідарности. А зворотний бік цих потреб – відчай, і «Церебро» – теж про це.
18.01.19 | Львів | Штука
Наголос на іронії перебільшений,  варто говорити про екзистенційні проблеми, про те, що є надто людським за будь-яких умов: пошук гармонії і розмаїті дисбаланси, потяг до краси, меркантильні інтереси понад усе, життя як несправедливість і життя як дар…
12.12.18 | Львів | Штука
Ця книжка, як зауважує Андрій Содомора, – неоціненний посібник про розмір наших втрат.
11.08.18 | Львів | Штука
Єдина любов, в існуванні якої у координатах зображеного світу не сумніваєшся, – це любов до України.
05.03.18 | Львів | Штука
  Карп’юк В. Глінтвейн дорогою на Говерлу: поезія. – Брустурів: Дискурсус, 2017.  
14.11.17 | Львів |
  Рафєєнко В. Довгі часи: Міська балада / Пер. з рос. М.Кіяновської. – Львів: ВСЛ, 2017.   Попередній роман Володимира Рафєєнка завершувався введенням військ у місто Z. За нього у 2013 році письменника нагородили «Російською премією». Нова книжка Рафєєнкової прози «Довгі часи» (в оригіналі – «Долгота дней») розвиває тему війни у місті Z. В Московії за такий твір колишньому лавреатові радше оголосять анафему, ніж вручать бодай якусь нагороду.
25.08.17 | |
  Муза і чин Остапа Луцького / Упор. В. Деревінський, Д. Ільницький, П. Ляшкевич, Н. Мориквас. – Київ: Смолоскип, 2016.   Найбільша частина ідей у молоді родиться з опору   Остап ЛУЦЬКИЙ   Молоді мають право змінювати образ цього світу. Старі теж мають, але часто є так, що їхні пріоритети заважають їм це робити. Або ж, коли беруться, то показують свою незграбність і вчорашність.  
11.05.17 | Львів |
  О.Зінкевич. Щоденник. 1948-1949, 1967-1968, 1971-1976. – К.: Смолоскип, 2016.   Знаний здебільшого як керівник відомого еміграційного видавництва «Смолоскип», Осип Зінкевич довго утримувався від публікації своїх щоденникових записів. Сорокарічна дистанція, що розділяє останній рік записів і рік видання, може свідчити про те, що автор-видавець робив ті записи для себе, але з часом, в процесі поступового відсторонення і при забування, вирішив таки врятувати їх від падіння в Лету.  
03.03.17 | Київ |