2-3 жовтня 2021 року у прифронтовому смт Нью-Йорк вперше відбудеться Нью-Йоркський Літературний Фестиваль. Організатори фестивалю — ГО «Культурний елеватор», керівницею якого є Олександра Папіна, — фокусною темою події обрали «Справжні імена. Справжні історії».
Про тему фестивалю, запрошених гостей та підготовку проведення літературного фестивалю у прифронтовому місті далі у розмові із засновницею Нью-Йоркського Літературного Фестивалю Вікторією Амеліною.
Організаторки фестивалю Олександра Папіна та Вікторія Амеліна.
— Тема НЛФ-2021 — «Справжні імена. Справжні історії». Розкажіть, будь ласка, що ви вклали у цю тему?
— Ми планували влаштувати фестиваль ще до офіційного перейменування міста, тож ставили за мету, зокрема, допомогти популяризувати ідею повернення селищу його справжнього імені. У 1951 році Нью-Йорк перемейнували у Новгородське, і лише через 70 років — у 2021 — селище повернуло собі історичну назву. І хоча самі нью-йоркці й ініціювали повернення селищу історичної назви та переймаються збереженням спадщини німців-менонітів, далеко не всі відчувають себе саме нью-йоркцями, а не новгородцями. Не всі ще розуміють, що за цим ім'ям ховається історія не про Америку, а про них самих.
На глибшому ж рівні йдеться, звісно, про те, що після десятиліть радянської та російської пропаганди, український схід має повернути собі право розповідати власну історію. Звільнятися від нав’язаних радянських стереотипів на користь справжніх історій, родинної пам’яті та сьогодення. Сталінський режим колись змінив наш Нью-Йорк до невпізнання: ім’я відібрали у 1951 році, історію — ще раніше, коли нью-йоркців розстрілювали, морили голодом, депортували. Коли, щоб вижити, часом треба було змінити біографію чи навіть ім’я. В нью-йоркській родині мого чоловіка зустрічається рідкісне прізвище Клейно. Людей з таким прізвищем можна зустріти переважно там, де жили колись знищені та депортовані німці-меноніти. Враховуючи історію менонітів, Клейно цілком може бути закамуфльованим німецьким прізвищем Кляйн.
Справжнє ім'я український Нью-Йорк собі повернув, тепер — час повертати справжню історію. Точніше — історії. Бо добра література чи літературний фестиваль — це завжди про багатоголосся. Тому ми також започатковуємо конкурс есеїв для нью-йоркських старшокласників: хочемо спонукати підлітків не лише аргументовано висловлювати власну думку, але й не боятися осмислювати історію їхніх родин.
— Як з’явилася ідея саме літературного фестивалю?
— Я письменниця, хіба може бути інакший фестиваль? До того ж, мій чоловік, родина якого походить із Нью-Йорка, залюблена у книжки людина. А ще Нью-Йорк має свою книжкову історію. Колись у селищі була добра книжкова крамниця, яку хотілося б відродити. Наразі це лише мрія, звісно, не план. Однак якщо вдасться перетворити Нью-Йорк на містечко із щорічним крутим літературним фестивалем, то чому б туристам не приїздити й до відновленої крамниці? Для втілення таких моїх сміливих візій, звісно, потрібна підтримка та праця місцевих активістів, місцевих органів самоврядування, а головне — перемога і мир. З першим проблем немає: нашими партнерами є місцеві активісти, ГО «Ініціативна молодь українського Нью-Йорка», «Твоє нове місто», Історико-культурний центр «Український Нью-Йорк», ГО «Студія громадських жіночих ініціатив», чудові бібліотекарки та директорки шкіл, Військово-цивільна адміністрація Торецька та Донецька обласна державна адміністрація — усі підтримують ідею та реалізацію нашого літературного фестивалю. І я вірю у нашу перемогу.
Також я давно їжджу сходом, і мені бракувало на нашому сході фестивалю, який би не лише підтримував локальну громаду, але й популяризував би Донеччину для решти України, привертав би увагу, тимчасово перетворював прифронтову територію на центр тяжіння для всієї України. Знову ж візія — але з цього все і починається.
— Чому зі всієї Донеччини обрали саме Нью-Йорк?
Для мене це дуже особиста історія. До Нью-Йорк я вперше приїхала у далекому 2005. Мені було 19, молода дружина в одній добрій нью-йоркській родині. Саме нью-йоркській. У родині Амеліних завжди пишалися тим, що походять із Нью-Йорка. Мати мого чоловіка, Анна Амеліна, розповідає, що в її дитинстві, попри перейменування в 1951, старожили ще називали Новгородське Нью-Йорком. Старенькі казали, наприклад, так: «піду на базар до Нью-Йорки». Тобто не «Нью-Йорк» чоловічого роду, а лагідно так — вона, «Нью-Йорка». Мрію тепер зробити футболки із написом: «Поїхали до нашої Нью-Йорки». Одне слово, чому Нью-Йорк — бо любов. В усіх сенсах.
Я всі ці сім років війни, коли чула англомовні пісні про Нью-Йорк, просто починала плакати. Бо не про той Нью-Йорк думала, а про наш, рідний. Одного дня я вирішила, що не буду більше плакати — буду робити Нью-Йоркський Літературний Фестиваль.
— В анонсах я бачила, що, крім літературної сцени, також буде і музична. Розкажіть докладніше про те, що і як буде організовано в рамках фестивалю?
— Перший НЛФ плануємо зробити камерним, теплим і тихим. Ми здебільшого фокусуємося на літературно-дискусійний програмі, яка була б цікава й корисна громаді селища. Музичної сцени не плануємо, але трохи джазу буде — і одразу джазу світового рівня.
Міркуючи, як можна доречно обіграти німецьку історію та американське ім’я селища, придумала проєкт «Брехт & Джаз: німецька поезія, американська музика, українська інтерпретація». Сергій Жадан, в якого нещодавно вийшла книжка перекладів Брехта «Похвала діалектиці», та відомий контрабасист Марк Токар погодилися втілити цю ідею для фестивалю. Отже, в смт Нью-Йорк буде прем'єра: Brecht & Jazz.
У фестивалю також буде і онлайн-частина, незалежно від карантинної ситуації. Для громади та гостей Нью-Йорка свої вірші погодилися прочитати нью-йоркці (з того другого Нью-Йорка, що в США) прекрасна поетка Олена Дженнінгз та лауреат української Книги Року BBC Василь Махно, неймовірний американський письменник Аскольд Мельничук та поет Олександр Авербух, який народився на Луганщині, а тепер живе у Торонто.
Це буде своєрідний фестиваль-знайомство, адже основна частина команди не локали. Моя головна партнерка, співорганізаторка і просто рідна душа Олександра Папіна живе зараз у Краматорську, за годину їзди на авто. З Нью-Йорка видно окуповану росіянами Горлівку, де Олександра колись жила. Але ми хочемо зріднитися із нью-йорківцями. Я навіть дивлюся, хто лайкає пости про фестиваль у локальній групі, та надсилаю їм запити на дружбу.
Ініціаторка фестивалю Вікторія Амеліна разом із бібліотекаркою Наталією Гармаш.
— Чи буде організований продаж книжок? І чи будуть на фестивалі представлені новинки?
— Ми наразі не ризикуємо заохочувати видавців інвестувати в організацію продажу. Все-таки це селище на лінії фронту, де живе близько десяти тисяч людей, які звикли до обстрілів, а не до літературних фестивалів.
Завдання, яке я собі поставила, — упевнитися, що у бібліотеці смт Нью-Йорк будуть усі книжки, які обговорюватимемо на НЛФ, хоча би в одному примірнику. Особливо це стосується дитячої програми. 2 вересня я буду у Нью-Йорку, аби розповісти громаді про майбутній фестиваль, оголосити тему першого нью-йоркського конкурсу есеїв для старшокласників та поспілкуватися з локальними волонтерами. Тоді ж і привезу в бібліотеку дитячі книжки Катерини Міхаліциної, Галини Вдовиченко, Сашка Дерманського, Сергія Гридіна, творчої майстерні Аґрафка. Це книжки, за якими на фестивалі відбуватимуться театральні вистави за участі дітей та майстер-класи. Хочу, щоб нью-йоркські діти змогли ознайомитися з цими книжками заздалегідь. Звісно, свої «Е-е-есторії екскаватора Еки» привезу, а також постараюся одразу почитати її нью-йоркцям з молодших класів.
— На які труднощі ви наразилися через локацію?
— На жаль, мало заручитися підтримкою Військово-цивільної адміністрації, адже частина приміщень, зокрема будинок культури на Фенольній, — це приватна власність. Але ж наш Нью-Йорк, як я хочу писати на футболках, «без понтів і пафосу», тому, ймовірно, що основна локація НЛФ буде у приміщенні школи. Мені, як кураторці, подобається цей парадокс: гучна назва «Нью-Йоркський Літературний Фестиваль» — і актова зала школи в смт на лінії розмежування. Все по-справжньому — згідно фокусної теми НЛФ-2021.
— Як місцеві ставляться до прийдешньої події?
— Ті, які з нами співпрацюють, — із великим ентузіазмом. До речі, в смт Нью-Йорк є не лише активна громада та кілька громадських організацій, але й літературна студія — «Голос Нью-Йорка». Хочемо їх також задіяти у поетичних читаннях «Від New-York-а до Нью-Йорка» — а як же без нью-йоркських поеток та поетів?
Водночас, уявіть: селище на лінії розмежування, де з трьох заводів, які були за часів СРСР, залишився один. Коли вперше приїхала, чоловік мені влаштував приблизно таку екскурсію: ось тут був мій улюблений дитячий майданчик, тут був дитсадок, тут була хата... Тепер нью-йоркців хвилює відсутність роботи, часом — відсутність води та обстріли. А тут ми зі своєю літературою та дискусіями про історію та майбутнє.
Але для мене смт Нью-Йорк — це про велику мрію. Серед усіх непідтверджених теорій, чому Нью-Йорк назвали саме Нью-Йорком, я маю таку: люди будували тут своє майбутнє з надією, що воно буде таким самим яскравим, як у Великого Яблука. Ця мрія ще не зовсім справдилася. Але чому б не змінити історію?
— Чи думали ви над результатам фестивалю: що хочете бачити/чого досягти після завершення НЛФ?
— Якщо коротко, то у першого фестивалю дві головні мети: підтримати людей на лінії розмежування та розповідати про справжню Донеччину самій Донеччині, Україні та світу. Ми хотіли би бути для нью-йоркців таким чесним дзеркалом, в якому раптом бачиш себе справжнього, і подобаєшся собі.
Для нас фестиваль у жовтні — лише початок нового шляху. Ми будемо й надалі системно працювати в смт Нью-Йорк та на сході загалом.
— Розкажіть про оце «ми» — про команду організаторів.
— За традицією у травні я збиралася на фестиваль «Кальміюс», який відбувається у Краматорську. Його організовує Олександра Папіна із командою. Тоді ж я сказала Олександрі, що хотіла б робити з нею літературний фестиваль в смт Нью-Йорк і запросила її проїхатися зі мною з Краматорська до тоді ще Новгородського.
Нашу дизайнерку Тетяну Ваврик я знайшла на Книжковому Арсеналі. Програмна директорка Форуму Видавців Софія Челяк познайомила мене з дизайнером Миколою Ковальчуком, який на мою пропозицію розробити нам брендбук відмовився, але перейнявся ідеєю НЛФ і наступного ж дня просто привів до мене Тетяну.
Ще моя посестра Катерина Міхаліцина, яку всі знають як поетку, перекладачку, дитячу письменницю та художницю, погодилася стати координаторкою дитячої програми НЛФ. А Христя Лещук, яка координуватиме конкурс есеїв для старшокласників, раніше звернулася до мене з проханням допомогти їй поїхати на наш схід волонтеркою. Христя ще студентка, але вже модерувала презентацію Тамари Горіха Зерня на «Кальміюсі-2021».
— Що обов’язково треба буде зробити гостям міста 2 та 3 жовтня?
— Подивитися на стару цеглу 19 століття із відтиском «Нью-Йорк» і спробувати зліпити схожу з полімерної глини разом з дизайнеркою та художницею Тетяною Ваврик та координаторкою дитячої програми НЛФ, поеткою та художницею Катериною Міхаліциною.
Оглянути колишній німецький кооперативний магазин та пройтися вулицею Садовою, як кажуть, колишньою Gartenstrasse (хоча щодо історії Нью-Йорка мало в чому є певність) та послухати проєкт «Брехт & Джаз: німецька поезія, американська музика, українська інтерпретація», який поет Сергій Жадан та джазмен Марк Токар втілять спеціально для НЛФ.
Послухати поетичні читання «Від New-York-а до Нью-Йорка» і прогулятись до пошти, розглядаючи одну з наших листівок з фото українського Нью-Йорка та віршами українських поетів, які ми плануємо надрукувати до фестивалю. Надіслати комусь листівку з українського Нью-Йорка.
Сфотографуватися біля старої заправки з написом «Нью-Йорк» та послухати лекцію Олени Стяжкіної «Справжня історія Донеччини: втрачена чи вкрадена?».
Посидіти біля нью-йоркської ватри під вірші Сергія Жадана, Катерини Міхаліциної, Олексія Чупи та нью-йоркських поетів, про яких ви, скоріше, раніше не чули, але яких точно маєте почути. Можливо, наважитись прочитати свій вірш. При ватрі в нас буде спільний стіл і вільний мікрофон.
Подивитися згори на окуповану Горлівку, на терикони та труби — і запам'ятати, аби ніхто вже відібрав у вас цю справжню історію.
Нагадаю: НЛФ буде вести онлайн-трансляції зі сторінки Нью-Йоркський Літературний Фестиваль. Тож, якщо вам комфортніше приїхати до Нью-Йорка після війни, то просто підпишіться на нашу сторінку та стежте за анонсами. Бути безпосередньо у Нью-Йорку необов'язково. Але бути з українським Нью-Йорком на лінії — важливо для України.
Розмовляла Юлія Бондар
Фото: Юлія Бондар та сайт фестивалю
10.08.2021