Літературознавчий дискурс вбудовано у філософське уявлення про життя-як-подорож: спогадове і подорожнє письменство близькі структурно, змістово і філософськи.

Бути людиною – це бути добрим і злим водночас, мати в собі тваринне й божественне, належати пітьмі й світлу. Розуміння своєї природи і прийняття своєї суті, а також подальше давання собі ради із нею, полягає насамперед у щирому визнанні власної внутрішньої темряви.

Не так важливо, чи справді існував художник Марко Мазур, як те, що українське мистецтво все ще неналежно поціноване у світі – величезні пласти мистецької спадщини були викреслені з історії через російські репресії.

Завтра, у п’ятницю, Львів попрощається із українським скандинавістом, журналістом, перекладачем та активним учасником літературного життя Левком Грицюком, який помер 25 листопада у віці 37 років.

Росовецький детально дослідив Шевченків фольклоризм, приділивши багато уваги віршам, що є фольклорними імітаціями, а фольклорний жанр «потаємної новини» уважає одним із головних ключів не тільки до творчості, а й до біографії найвідомішого українця.

Видання про мистецтво мають бути впізнаваними, про них мають говорити не лише у колі дослідників та спеціалістів, а й у середовищах журналістів, дизайнерів, редакторів, видавців, письменників і митців усіх можливих категорій.

Здатність сприймати світ у його мінливості й неоднозначності, оцінювати речі нестереотипно, виявляти парадокси, ставити складні питання – те, що привертає увагу у цій книжці, написаній на стику жанрів: спогади, художнє письмо, філософські рефлексії.

 За Ґадамером, актуалізація слова веде до активізації всієї мови, а остання може сказати про все. Тому книжка про культурну самобутність Тисмениці розпочалася із пригадування слів, які спонукали реконструювати те, що за ними стояло.

Графомани надзвичайно беручкі й агресивні, завжди готові відгукнутися на потреби дня. Вони комфортно чуються, коли пристосуванство, маніпуляція, обезцінення слова вибудовують новітній синонімічний ряд. Боротися з ними неможливо, ігнорувати – також.

Цей роман читають нині як книжку про жіночу автономію, про ціну, яку жінка платить, щоб усвідомити себе не дружино-мамою-господинею, а людиною, читають як високохудожній  феміністичний маніфест. Цілком підставово.