40 інтерв’ю і фото: акцентування на речах, які жінки встигли прихопити з собою чи знайти в дорозі, виявилося ресурсним, бо стало своєрідною амортизацією травматичних досвідів, а з іншого боку – дозволило зчитати те, що не дається ні ословленню, ні перекладу.

Роман про марні спроби зауважити реальність можна читати як спробу рефлексії про заблукане в часі (пост)радянське покоління – хворобливе й неприкаяне: люди в «холоді відчаю» існують, але не живуть, бо для життя треба зауважити себе, зустрітися з Іншим.

Мовна стихія раптом звільнилася від абсолютно усіх загат і влучає у ворога, як ще один вид озброєння, поряд з «Байрактарами». Але зауважте, що мова не лише нападає на окупантів, вона захищає нас.

Простим вдивлянням цей світ не осягнеш. Впорядкувати його можна, кинувши погляд навскіс. Роман-анамотроза – конструкція, яка здається безглуздою, якщо дивитися на неї прямо, але коли змінюємо кут зору, вона набуває зрозумілих і впізнаваних обрисів.

Наша сучасність любить простоту, а складність часто не те щоб ігнорує, а вихолощує до цієї самої простоти. Але ж усе по-справжньому важливе насправді є складним.   Інґа Кейван. Тінь базальту. Тіло базальту .