Проблема з «ароматами» в повітрі Львова добряче в'їлася у печінки містянам, адже про її вирішення говорять на всіх рівнях багато, але скільки не кажи «халва», в роті солодко не стане. Мужній ривок міської влади під Євро-2012, коли треба було рятувати престиж «європейського туристичного міста», привів до часткового і тимчасового вирішення проблеми, і в цьому містяни змогли переконатися ще цієї весни, коли вечорами у багатьох районах не можна було відчинити вікна без ризику хапнути неприємного запаху столиці Галичини.  

Як ефективно контролювати місцеву владу і впливати на неї – таку тему для обговорення пропонує Інститут політичної освіти (ІПО), експерти якого Олександр Солонтай (Київ) і Тарас Случик (Івано-Франківськ) цими днями їздять із семінарами містами Західної України. Для чого треба контролювати владу — питання риторичне.  Як впливати на неї — питання прикладне.    

Колись про наші часи складуть якісь казки і бувальщини, а поки що галичани дуже ориґінально «живуть» з війною.   Особовий склад батальйону територіальної оборони Тернополя налічує понад 350 осіб, він укомплектований на 86 %. Місцеві вояки кажуть, що вони найбільше потребують панцерожилетів і кевларових шоломів. Тим часом тернопільські білборди, які закликають вступати до армійських лав, мають «маленький» ґандж.    

Війна з Росією триває і в Галичині. Наразі має вигляд споживацького бойкоту всього, що вироблено на теренах східного сусіда. Щоправда, товари і послуги, забрендовані російським капіталом, іґнорують далеко не всі — лише найсвідоміші. Оглядачі констатують: «Цю війну ми програємо».  

Завтра, 20 червня, Прикарпатський батальйон вирушає на схід України для виконання бойових завдань. «З нас зробили якихось боягузів! Це ганебно!», — ображено обурюються вони на той жіночий пікет, коли матері та дружини стали грудьми на воротах Делятинської військової частини, щоби не випустити хлопців на війну без належного спорядження. Прикарпатські хлопці насправді рвуться чимшвидше замінити своїх товаришів на передовій, які вже виснажені від утоми та напруги...  

Наталія Остапюк, львівська баріста, кілька днів тому повернулась з італійського містечка Ріміні, де репрезентувала Україну на світовому Чемпіонаті кави. З-поміж 54 учасників дівчина посіла тринадцяте місце. Аби ввійти у півфінал (а туди зараховують перших 12 учасників, що набрали найбільшу кількість балів), їй не вистачило лише одного.   Це не вперше Наталка підкорює кавові вершини. Чемпіонка України та два роки тому учасниця ще одного світового чемпіонату баріста. Тоді, до слова, вона виборола 34-те місце.  

На Прикарпатті проходить реабілітацію колишній заручник  донецьких сепаратистів Артем Попік. 26-річного активіста ВО «Свобода», мешканця міста Костянтинівка (Донеччина), місяць тримали в полоні ДНР. Він мав слабку надію, що залишиться серед живих. Щодня йому зачитували статтю Кримінального кодексу, що означала зраду Батьківщини. У них і у нього Батьківщини різні…    

Інформаційна війна прийшла в Галичину. Поки що недолуга, але «все починається в житті з малого».   У столиці Західної України створено Львівську народну республіку зі своїм триколором і претензіями, з девізом: «Союз з Новоросією! Зупиніть АТО! ВИЗВОЛИЛИ ЛЬВІВ У 1944 — ВИЗВОЛИМО І СЬОГОДНІ». Сторінка «борців» з'явилася у російській соціальній мережі, автори радять дописувачам зберігати анонімність, бо «бандерівці» не дрімають.  

Знимка Романа Балука   «Померти — значить приєднатися до більшості». Ігор Герич тепер там. Нині його поховають серед могил рідних, у Турці. Вчора з ним прощався Львів.  

В час, коли країні важко, хтось поводиться як людина, але трапляються і громадяни, що вміють качати права.