«Жодної копійки окупантам!» — під таким гаслом свідомі українці вже місяць бойкотують товари з Росії. Очевидно, що найактивніше до акції поставилися в Галичині. Дії російських військовиків у Криму та загроза вторгнення їх на материкову частину України зробили свою справу — в супермаркетах покупці уважно вчитуються в написи дрібним шрифтом на упакуванні вподобаних товарів, аби дізнатись, де їх виготовили, й носять в кишені календарики з переліком російських торговельних марок, які прикидаються «імпортними», щоб випадково не помилитись у виборі.

Українська Галицька Асамблея не має кому віддати ті $100 тисяч, які ще на початку лютого пообіцяла виплатити особам, які зголосяться з інформацією, що допомогла би знайти та засудити вбивць львів'ян Юрія Вербицького та Романа Сеника. Вербицького, нагадаємо, пораненого на київському Майдані, разом з Ігорем Луценком викрали зі шпиталю й вивезли в ліс. Згодом Луценко, на щастя, знайшовся живим, а от Юрій Вербицький, на тілі якого виявили явні сліди катувань, загинув.  

Відгомін кримських подій та все ще актуальна перспектива війни з Росією, дещо приглушує «гул у вуликах» галицьких міст. Загальна тривога, яка нависає над усіма нами розсіює увагу й не дозволяє сконцентруватися на тому, що відбувається під носом. А варто було б, оскільки тим часом у перших кроках реалізовує себе на місцях нова влада. «Z» довідався як це відбувається на Тернопіллі.     Кадри перехідного періоду    

Війна — це там, де убивають. Жінці на війні місця нема, бо жінка є для того, щоби життя давати, а не відбирати. Образ жінки-берегині міцно засів у свідомості нашого досить-таки консервативного суспільства, але навряд чи він тепер узгоджується з дійсністю на 100 відсотків. Останні події в Україні довели, що жінки не вдовольняться вже навіть роллю того, хто подає набої, — жінки самі будуть стріляти. І наші галицькі пані цю тезу доводять.  

Західна Україна має якісь свої, тільки їй притаманні, особливості. Тут піклуються про флору, але й сильно не люблять людей, що завжди мають пару тузів у рукаві.  

Виправдальний вирок підданному Королівства Марокко, якого звинувачували у вбивстві відомого львівського лікаря Фрайфельда, спричинив величезний резонанс у суспільстві й загострив увагу і до нововведеного інституту — суду присяжних, і до судової системи загалом.

Спостерігаючи за постреволюційними кадровими рішеннями щодо розмаїтих державних посад на Львівщині, переконуєшся, що здатність українських лідерів національно-демократичного спрямування наступати на ті самі граблі межує з клінічним мазохізмом. Таке враження, що кілька місяців протестів за зміну та перезавантаження країни були просто фантомом, а рядові бійці Майдану, які найбільше тих змін вимагали, перетворилися для нової влади в більмо на оці, яке заважає їм переможно вирулювати.  

Галичина передислоковує своїх вояків вглиб країни. Нині рано (17 березня) мешканці вулиці Стрийської у Львові стали свідками, як солдати розміщеної там військової частини  вантажилися в автобуси і разом з бойовою технікою відбували геть. Їх підняли серед ночі за тривогою, і в якому напрямку передислоковують — на широкий загал розголошувати не хочуть.    

Один із найдавніших на Прикарпатті нафтогазових промислів дарує мешканцям Биткова, що на Надвірнянщині, не прибутки, а самі клопоти та проблеми.    

Принцип «з журбою радість обнялася» актуальний, як завжди. Хтось готує схрони, хтось робить спроби впорядкувати владу, хтось відкопує не шмайцери, а кабелі.