На тлі загостренням сепаратистських настроїв на сході країни й асиметричної (даруйте за сарказм) відповіді на це від чинної влади, цьогорічна позапланова президентська кампанія за багатьма параметрами суттєво відрізняється від усіх попередніх. Претенденти на президентство добре відомі, беззаперечних лідерів нема. Зрештою, чи повноцінно відбудуться самі вибори — теж питання. Однак передвиборча робота провадиться. Мляво, але і в реґіонах формуються штаби.

Фінансове питання бентежить людей ще більше, ніж політика і погода. Кожен вирішує його для себе по-своєму.  

Чотири з половиною місяці минуло відтоді, як в Україні самоорганізувався Майдан. Оптимісти кажуть, що за цей героїчний і трагічний час народилася нова Україна. Песимісти споглядають на переділ портфелів і з сумом констатують, що барикади розбирати зарано, бо, як велить традиція, плодами революції хочуть скористатися негідники.

У понеділок, 14 квітня, Люстраційний комітет Майдану Львівщини оприлюднить остаточний висновок щодо претендентів на посаду начальника обласного управління МВС. З-поміж 16 осіб вибрано трьох: керівника Самбірського районного відділу міліції Ярослава Ващишина, екс-заступника начальника обласного СБУ Львівщини Олександра Вольського та полковника міліції у відставці Дмитра Загарію. Перших двох комітет попередньо «забракував», тому фактично головним кандидатом є Дмитро Загарія.  

Доки Схід України дедалі глибше грузне у сепаратизмі, Галичина рухається поступально — після перемоги над старою владою не дає діяти звиклими методами владі новій. Насамперед йдеться про кадрові рішення, наразі в реґіональних відомствах силового та контролюючого блоків. Нині (9 квітня) країну облетіла звістка про штурм львівськими активістами приміщення обласної прокуратури. Вчора предметом розмов була історія з протестами франківчан проти призначення голови тамтешнього СБУ.

Українському Заходу не дають спати історії з Дикого Заходу. І дуже ймовірно, що десь поміж нас ходять ті, хто має стати Петом Ґарретом.  

У Галичині триває бум на закордонні паспорти. В усіх місцевих відділеннях Міґраційної служби України шалені черги. Люди сомоорганізовуються, складають письмові списки і пильно стежать, щоб у кабінет прийому документів поза цими списками не проліз хтось зі «своїх». У Львові охочі отримати закордонний паспорт навіть викликали до відділення МСУ на вул. Залізничній представників Правого сектору, і ті з бітами в руках встановлювали там порядки. Помогло. Службовці прийшли до тями й відтоді не вважають одних рівнішими за інших.

Єдиноутробним Вачовскі (один з них ще залишиється братом, а другий — вже щось майже подібне до сестри) пасувало б зацікавитися подіями в Україні і зробити щось на кшталт «Матриці». Тільки краще.  

«Жодної копійки окупантам!» — під таким гаслом свідомі українці вже місяць бойкотують товари з Росії. Очевидно, що найактивніше до акції поставилися в Галичині. Дії російських військовиків у Криму та загроза вторгнення їх на материкову частину України зробили свою справу — в супермаркетах покупці уважно вчитуються в написи дрібним шрифтом на упакуванні вподобаних товарів, аби дізнатись, де їх виготовили, й носять в кишені календарики з переліком російських торговельних марок, які прикидаються «імпортними», щоб випадково не помилитись у виборі.

Українська Галицька Асамблея не має кому віддати ті $100 тисяч, які ще на початку лютого пообіцяла виплатити особам, які зголосяться з інформацією, що допомогла би знайти та засудити вбивць львів'ян Юрія Вербицького та Романа Сеника. Вербицького, нагадаємо, пораненого на київському Майдані, разом з Ігорем Луценком викрали зі шпиталю й вивезли в ліс. Згодом Луценко, на щастя, знайшовся живим, а от Юрій Вербицький, на тілі якого виявили явні сліди катувань, загинув.