Юрко ТИМЧУК

Поки майже президент США Трамп не озвучив свої фантазії гренландською, канадською і панамською мовами, решта планети розв'язують свої проблеми. 
Традиційне українське «давай вже після свят» трансформувалося у «давай вже після 20 січня». Але і до того часу багато що сталося.
Усик пояснив Ф’юрі його місце на рингу, Зеленський дав нове визначення для Путіна. Боксер зробив свою роботу ефективно й ефектно, президент – поки що тільки ефектно.
До традиційних проблем додалася вже майже забута тема – вибори. Значить, весна з її загостреннями вже ближче.
Екклезіаст мав рацію і нічого нового під сонцем нема – грузинські януковичі ставлять на майдані в Тбілісі «йолку», повстанці в Сирії знаходять Асадові «межигір’я».
Громадяни України вже можуть почати отримувати «президентську тисячу», платити більше податків і міркувати над сенсом тези «головне — придушити противника морально».
Поки росіяни петляли від «рубєжа» до «орєшніка», українці позначили в календарі 1000-й день повномасштабної війни, яка триває з часів Андрєя Боголюбського.
В постіндустріальному суспільстві забагато інформації і присутні проблеми з комунікацією (перевірено Шольцом), а тут ще зима на носі й інавгурація Трампа.
Виглядає, що в політиці щось петрають тільки букмекери. Тому по коментарі про «мирні плани Трампа», вибори в Україні чи Німеччині й інші глобальні зрушення варто звертатися саме до них
Коли майже все добре, щоб занадто не розслабитися, можна знайти собі якусь фобію і героїчно її долати. Аналогічно можна зробити, коли майже все погано.