«Не убий» – заповідь Божа і вона не втрачає сили навіть у час війни. Як примирити християнську мораль із необхідністю відбирати життя інших? Як не пустити ненависть глибоко у своє єство? Зрештою, як сприймати поразки і перемоги у битвах цієї дивної війни? Про це у розмові «Z» із капеланом УГКЦ  з  Івано-Франківська отцем Орестом Путьком, який нещодавно повернувся з Луганщини, де несе службу душпастирства у тамтешньому військовому шпиталі.   Капелан Орест ПУТЬКО:  

Війна на сході дуже несподівано відгукується в Західній Україні і не тільки.  

  На знимці центральна площа містечка Жовква. За останні роки вона помітно змінилася. Площу, як бачите, цілком загосподарювали: тут і гарно викладена бруківка, і відремонтовані фасади будинків, кав'ярні, літні майданчики. А тепер тут ще й безкоштовний WI-FI. І це вже заслуга не місцевої влади, не власників розміщених тут комерційних закладів — усе, починаючи від ідеї і закінчуючи запуском, зробила місцева громада.    

«Я багато чув про бандерівців і хотів сам їх побачити», — щиросердно заявив хлопчик, який утік з інтернату на Донеччині і врешті потрапив до притулку у Львові. Він — один з тих 37 дітей, яких за час АТО прийняв у себе «заклад для неповнолітніх» на Левандівці.  

Отець Роман Лиско — наймолодший з беатифікованих осіб Української Греко-Католицької Церкви. Пригадуєте, його беатифікація відбулася в червні 2001 року, коли до Львова приїздив Папа Римський Іван-Павло ІІ? А вчора (18 серпня) у Городку — рідному містечку блаженного священномученика — зібралися громада й родина, аби відзначити 100-річчя від дня його уродин.   Своїми думками з цієї нагоди поділилася з читачами «Z» онука отця Романа Лиска Олена Нечвідова, яка є постійною авторкою нашого видання.  

Кілька старих баків від пральок активаторного типу, шматок бляхи на покришку, трохи часу — і готова піч. Кинув туди відро тирси — й цілу ніч у хаті тепло. В селі Озеряни на Тернопіллі мешкає чоловік, який вже багато років за такою схемою майструє печі-буржуйки. Каже, що то екологічно чисто й невибагливо, а головне — що унезалежнює господаря від політично-економічної проблеми газу. Ще минулого року з озерянського дядька можна було кепкувати, нині ж його винахід має підвищену популярність.

«Я не є модним письменником, більшість українців не читали моїх книг. Але мені і не ходить за успіх, мені ходить за відчитаність, дискусії, розуміння, а не тільки за самореалізацію», — сказав у розмові зі «Z» письменник Степан Процюк. Йому нині виповнюється 50 років, і попри «немодність» та реноме «занадто складного» письменника він вважає себе цілком реалізованим.     Степан ПРОЦЮК:

Західна Україна пописалася в майже геополітичних маневрах і геть замакітрила й без того цікаву психіатрам голову представника Росії в ООН.  

Революція гідності, зміна влади та війна з Росією стали найпотужнішими каталізаторами змін у житті львівської громади за всю історію незалежності України. Суспільні струси активізували простих львів'ян — люди почали об'єднуватися і створювати осередки громадянського суспільства, які впливають на розвиток окремих сфер місцевого життя та місцевих спільнот.   «Z» зустрівся з активістами, щоб дізнатися про ці зміни в місті.   «Візьми і зроби»  

Національна пам'ять — гнучка система цінностей. Професору з Галичини перебування в Ізраїлі дало це добре відчути. «Яд Вашем» є великою політикою, якої нам у них треба повчитися, констатував український науковець.