«Я багато чув про бандерівців і хотів сам їх побачити», — щиросердно заявив хлопчик, який утік з інтернату на Донеччині і врешті потрапив до притулку у Львові. Він — один з тих 37 дітей, яких за час АТО прийняв у себе «заклад для неповнолітніх» на Левандівці.  

Отець Роман Лиско — наймолодший з беатифікованих осіб Української Греко-Католицької Церкви. Пригадуєте, його беатифікація відбулася в червні 2001 року, коли до Львова приїздив Папа Римський Іван-Павло ІІ? А вчора (18 серпня) у Городку — рідному містечку блаженного священномученика — зібралися громада й родина, аби відзначити 100-річчя від дня його уродин.   Своїми думками з цієї нагоди поділилася з читачами «Z» онука отця Романа Лиска Олена Нечвідова, яка є постійною авторкою нашого видання.  

Кілька старих баків від пральок активаторного типу, шматок бляхи на покришку, трохи часу — і готова піч. Кинув туди відро тирси — й цілу ніч у хаті тепло. В селі Озеряни на Тернопіллі мешкає чоловік, який вже багато років за такою схемою майструє печі-буржуйки. Каже, що то екологічно чисто й невибагливо, а головне — що унезалежнює господаря від політично-економічної проблеми газу. Ще минулого року з озерянського дядька можна було кепкувати, нині ж його винахід має підвищену популярність.

«Я не є модним письменником, більшість українців не читали моїх книг. Але мені і не ходить за успіх, мені ходить за відчитаність, дискусії, розуміння, а не тільки за самореалізацію», — сказав у розмові зі «Z» письменник Степан Процюк. Йому нині виповнюється 50 років, і попри «немодність» та реноме «занадто складного» письменника він вважає себе цілком реалізованим.     Степан ПРОЦЮК:

Західна Україна пописалася в майже геополітичних маневрах і геть замакітрила й без того цікаву психіатрам голову представника Росії в ООН.  

Революція гідності, зміна влади та війна з Росією стали найпотужнішими каталізаторами змін у житті львівської громади за всю історію незалежності України. Суспільні струси активізували простих львів'ян — люди почали об'єднуватися і створювати осередки громадянського суспільства, які впливають на розвиток окремих сфер місцевого життя та місцевих спільнот.   «Z» зустрівся з активістами, щоб дізнатися про ці зміни в місті.   «Візьми і зроби»  

Національна пам'ять — гнучка система цінностей. Професору з Галичини перебування в Ізраїлі дало це добре відчути. «Яд Вашем» є великою політикою, якої нам у них треба повчитися, констатував український науковець.  

Біля входу у львівську Ратушу вже тиждень стоїть «благочинна» фіґура Юрія Змієборця, а в перший день серпня у місті стартував аукціон «Митці — воїнам» — творчий спосіб арт-спільноти консолідувати зусилля спільнокошту Львівщини для потреб українського війська.   Процесом забивання цвяхів керує Андрій Салюк  

Події на фронті можуть давати дуже різні результати для глибокого тилу: десь стає порівняно тихіше, а десь, як казав Шекспір, багато галасу — даремно.   Всі дзвінки про «замінування» у Львові відпрацьовувалося за протоколом: СБУ, міліція, вибухово-піротехнічна служба...  

Інтеграція європейських цінностей в українське суспільство відбувається не настільки жваво, як би того хотілося. Але дещо все ж передається чи то проникає з західної культури у побут та свідомість українців. Розвиток велоруху – одна із тих звичок цивілізованої Європи, правильних, корисних, екологічних, ергономічних та статусних. До того ж, здоровий спосіб життя і збереження довкілля в тренді уже кілька років.